Уся наша сім’я і чимало рідні жили в одному селі. Місцина маленька, у людей язики довгі та зір пильний, тому про те, що відбувалося у кожній із сімей, знали всі. Моя мама жила через паркан від сина та невістки. Останню вона, ясна річ, не любила зовсім. Не було й дня, щоб свекруха не злилася на дружину сина. Постійно їй все було не так. Хоч Зоряна і намагалася постійно догодити рідні коханого. Я часто казала матері:
– Ну не подобається вона тобі, то не дивися. Не звертай уваги. Вони люди дорослі. Хай живуть своїм розумом. Для чого втручатися?
На що та мені відповідала:
– Ну побачимо, як ти будеш реагувати, коли власних синів жениш.
Відтоді минуло вже багато часу. Але моя мама таки встигла наробити дурниць власною впертістю. І лише зараз вона все це визнала і готова поділитися досвідом, аби інші свекрухи мали науку.
У сім’ї моїх батьків було троє дітей. Найстаршою була я. Після мене йшла на два роки молодша Василина. І нарешті наш брат Володя. останній був маминим улюбленцем. Сім’я так довго чекала на спадкоємця, що про дівчаток у нашій родині ніхто й не згадував.
У дитинстві нам із Василиною за це було дуже прикро. А потім виросли й змирилися.
Згодом у кожного з’явилася своя сім’я. Окрім Володі, звичайно ж. Він до певного часу належав тільки мамі. Вона була переконана, що так триватиме і надалі: її єдиний і довгожданий син, куди ж його відпускати? Залюбила мати нашого брата дуже сильно, але все одно той бажав вирватися з міцних та люблячих обіймів. Якось привів у дім невістку. І ненька ледь не збожеволіла. Ділити із кимось нашого Володимира не збиралася.
До слова, у решти дітей із моєї сім’ї вже давно були діти та чоловіки. Втім, усі ми жили в одному селі. Ледь не через паркан. Тому і батьки й, повірте, сусіди завжди були в курсі того, що коїлося у домі кожного.
Не пощастило так і Володимирові. Він з мамою сусідом найближчим став. Тож вона завжди до них навідувалася.
Нову невістку не любила страшно. Постійно чіплялася, докоряла, скандалила, намагалася повчати. Нікому життя не давала. Я була на стороні брата. Не розуміла, яке неньці діло до Зоряни з Володею. Вони вже дорослі – самі розберуться. Але материнська ревність брала гору.
Я неодноразово намагалася поговорити з матір’ю. Просила не лізти до чужого дому та чужих спав. А вона мені тільки й нагадувала, що в мене також сини. Мовляв, скоро й вони познаходять жінок і, ставши свекрухою, я все сама зрозумію.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Хотіла б я сказати, що мати вчасно одумалася й у Володі життя склалося якнайкраще. Але ж ні.
Через деякий час Зоряна не витримала повчань свекрухи. Їй набридли постійні сварки та докори. Не про таку сім’ю жінка мріяла. Тож вирішила все вчасно закінчити, поберегти себе та дітей. Якось просто зібрала речі, забрала малят і повернулася до власної матері.
Так Володя знову залишився сам. На потіху матері.
Йому самому було напрочуд важко. Став типовим холостяком: недоглянутий, у несвіжому одязі, з морем боргів. А потім і взагалі пити з горя почав. З кожним разом все більше та більше. Таким він став непотрібний навіть власній матері, яка всю душу в нього вкладала. Але, нагадую, сама до цього власного сина довела.
Тепер матір жаліє, але вдіяти вже нічого.
Нарешті і я дочекалася, щоб мої сини повиростали і влаштували особисте життя. Усі ці роки я тримала в голові слова неньки, що, тільки ставши свекрухою, я зможу її зрозуміти. Сьогодні маю двох невісток і чотирьох онуків. Але я й досі не можу зрозуміти материного вчинку. Я поважаю вибір синів, люблю їх усіх і ніколи не втручаюся в чужий дім. У них власне життя, власні голови на плечах – чого ж мені лізти до них з повчаннями?
Тому, любі свекрухи та тещі, не беріть забагато. Не слід руйнувати сім’ї через власні вподобання. Ваші сини чи доньки мають право вибору. І, якщо вони його зробили самостійно, то й відповідальність взяли за те все свідомо. Невже вам нічим більше у житті зайнятися, окрім як повчати вже сформованих особистостей? Чому ви вважаєте їхнє сімейне щастя зрадою батьків? Хіба ж про вас забули? Хіба ви від того стаєте гіршими?
А навіть якщо у дитини не лагодиться із сімейним життям, то хіба це варте того, щоб вчиняти скандали і дорікати? Це щось змінить?
Повірте, найкраще, що ви можете зробити для свого сина чи доні, дати пораду, залишаючи право вибору за ними.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Чи вважаєте Ви правильним, коли батьки втручаються у сімейне життя дітей?
15 гірких істин про Скорпіона: грубо, але чесно
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Подруга з Білорусії навчила готувати деруни по-новому. Можна з’їсти разом з ложкою, такі вони смачнезні!
Пророчий вірш дівчинки з Бучі! Хто ж знав, що ці рядки стануть колись реальністю?
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Розмноження троянд живцями
«На похованнях я іноді виходжу і ридаю. До цього неможливо звикнути. Смерть – жахливе явище». День із патронатною службою «Азову»
Коли бабуся поскаржилася мені на сусідів, я й припустити не могла, що буду їм ще співчувати
– Кому ти все життя гроші під носа сунув з тим і домовляйся! А до себе я тебе не впущу! – сказала дочка до батька
Як пояснити сестрі, що я не зобов’язана забезпечувати її дітей? Вона на мене ображається, бо мої діти краще вдягнені
9 порад для тих, хто ще не готовий до Нового року!
Дитина досі у підгузку, хоча на наступний рік уже до школи. Чому так відбувається
Бабуся наполягала, щоб чоловік не їхав у місто. А через декілька годин до них зателефонували та сповістили сумну новину
Діти вважали маму схибленою, коли вона у свої 50 сказала, що чекає на поповнення. Вони і не підозрювали, як важко їй було
Взяли родичку жити до себе. Вона щовечора просить подати молитовник та вервичку. Сидить на ліжку непохитно, щоб бурмоче під носа
Відсутність часу для себе — найбільший ворог жінок
16 смішних песиків, чиє покликання – веселити нас навіть на фото
Коли ти втрачаєш довіру жінки, ти втрачаєш її назавжди…
Проста дитяча істина, яку варто запам’ятати на все життя!
