Галина Миколаївна сьогодні цілий день провела біля плити. Цього року син та його невістка запросили її в гості на Новий рік, тому вона намагалася приготувати побільше різноманітних страв. Не те щоб її невістка Іра не вміла готувати, просто як і вся інша молодь, вона часто годувала сім’ю напівфабрикатами.
Ще вчора Галина дуже сумувала, але дзвінок її сина все виправив. Галина одразу взялася прикрашати ялинку та побігла в супермаркет за продуктами.
Поскладала всю приготовлену їжу в сумки і зрозуміла, що ноша у неї не підйомна. Часу на роздуми взагалі не залишалося, тому вона викликала таксі. До Нового року залишалося всього декілька годин.
– Що ж ви самотужки носити такі важкі сумки? – запитався таксист в Галини, піднімаючи їх.
– Акуратно, я не хочу, щоб голубці перевернулися – вигукнула жінка.
– Не переживайте, нічого з ними не трапиться! – сказав сивий водій. – Ех, а я вже голубці сто років не їв
– Та невже, сто років? – Галина весело відповіла.
– Мене Аркадій звуть, – сказав водій. – Зараз в нас в місті дуже багато заторів, але я постараюся їх об’їхати.
– Дякую вам, – посміхнулася Галина.
Пробки були нескінченними. Таксі вже протягом години стояло в центрі міста без руху. Галина встигла задрімати, а Аркадій тихо розмовляв телефоном. Аж раптом у жінки задзвони її телефон.
– Синку, я вже їду до вас! – сказала Галина.
– Мам, ти нас вибач, але Іри шеф нас несподівано покликав до себе в гості. Зрозумій, ми не можемо не піти.
– Я ж стільки приготувала, лише для вас старалася, – Галя гірко промовила це і поклала трубку.
Жінка подивилася в вікно і тихо заплакала, так гірко, як маленька дитина. Все своє життя Галина жила лише заради свого сина. Вона рано стала вдовою, але навіть не думала про своє особисте життя. І ось така подяка…
– Галина, що трапилося? Вам погано? – злякався таксист.
– Все добре! – промовила жінка.
– Не переживайте, ще декілька хвилин і будемо на місці.
– Аркадій, зможете відвезти мене назад? – запиталася жінка.
– Так, а у вас щось трапилося?
– Ні, все добре.
– Скоро Новий рік, не можна плакати у такий чудовий день. А ви знали про те, що якщо загадати рівно опівночі бажання, то воно точно збудеться? Я ось зараз вас завезу додому, заїду куплю щось на новорічний стіл та поїду до себе.
– Я можу виконати ваше одне бажання – промовила Галина.
– Яке? – поцікавився Аркадій.
– Я вам віддам всі пакети з їжею. Мені тепер вони не потрібні, – усміхнулася Галина. – Не хочу, щоб вони пропали.
– Мені буде перед вами дуже не зручно. Адже ви це для когось готували.
– Тим, для кого готувала, я виявилася не потрібна. Забирайте ці пакети, а мені буде приємно, що моя праця не була марною.
Таксі підвезло Галину до під’їзду. Жінка витягнула гроші, щоб розрахуватися, але Аркадій її зупинив:
– Не потрібно грошей.
– Дякую вам. Зі мною ви стільки свого часу витратили даремно. Прощавайте. Щасливого Нового року.
Аркадій глянув на жінку і зрозумів, що якщо він зараз упустить свій шанс, то більше ніколи не побачить цю жінку.
– Галина! – підбіг чоловік.
Жінка зупинилася.
– Галя! А ви б змогли виконати ще одне моє бажання?
– Що за бажання? – щиро усміхнулася жінка.
– Давайте ми разом зустрінемо Новий рік. Ви стільки приготували, що я сам все точно не з’їм. До речі, біля мене сьогодні всю ніч працює Новорічний ярмарок. Вам точно не буде сумно.
– Ух ти! Мені подобається така ідея.
– То ви згодні?
– Я не проти. Але це який зовсім необдуманий вчинок з моєї сторони! – засумнівалася Галя.
– Галина, доля зводить людей не просто так. Погоджуйтеся, прошу вас!
– А знаєте? Я згодна. Мені надоїло завжди бути самотньою у Новорічну ніч.
Цей Новий рік вони провели разом і всі наступні теж…
А ви вірите в долю?
