Жінка подивилася в вікно і тихо заплакала, так гірко, як маленька дитина. Все своє життя Галина жила лише заради свого сина. Вона рано стала вдовою, але навіть не думала про своє особисте життя. І ось така подяка…

Галина Миколаївна сьогодні цілий день провела біля плити. Цього року син та його невістка запросили її в гості на Новий рік, тому вона намагалася приготувати побільше різноманітних страв. Не те щоб її невістка Іра не вміла готувати, просто як і вся інша молодь, вона часто годувала сім’ю напівфабрикатами.

Ще вчора Галина дуже сумувала, але дзвінок її сина все виправив. Галина одразу взялася прикрашати ялинку та побігла в супермаркет за продуктами.

Поскладала всю приготовлену їжу в сумки і зрозуміла, що ноша у неї не підйомна. Часу на роздуми взагалі не залишалося, тому вона викликала таксі. До Нового року залишалося всього декілька годин. 

— Що ж ви самотужки носити такі важкі сумки? — запитався таксист в Галини, піднімаючи їх.

— Акуратно, я не хочу, щоб голубці перевернулися — вигукнула жінка.

— Не переживайте, нічого з ними не трапиться! — сказав сивий водій. — Ех, а я вже голубці сто років не їв

— Та невже, сто років? — Галина весело відповіла.

— Мене Аркадій звуть, — сказав водій. — Зараз в нас в місті дуже багато заторів, але я постараюся їх об’їхати.

— Дякую вам, — посміхнулася Галина.

Пробки були нескінченними. Таксі вже протягом години стояло в центрі міста без руху. Галина встигла задрімати, а Аркадій тихо розмовляв телефоном. Аж раптом у жінки задзвони її телефон.

— Синку, я вже їду до вас! — сказала Галина.

— Мам, ти нас вибач, але Іри шеф нас несподівано покликав до себе в гості. Зрозумій, ми не можемо не піти.

— Я ж стільки приготувала, лише для вас старалася, — Галя гірко промовила це і поклала трубку.

Жінка подивилася в вікно і тихо заплакала, так гірко, як маленька дитина. Все своє життя Галина жила лише заради свого сина. Вона рано стала вдовою, але навіть не думала про своє особисте життя. І ось така подяка…

— Галина, що трапилося? Вам погано? — злякався таксист.

— Все добре! — промовила жінка.

— Не переживайте, ще декілька хвилин і будемо на місці.

— Аркадій, зможете відвезти мене назад? — запиталася жінка.

— Так, а у вас щось трапилося?

— Ні, все добре.

— Скоро Новий рік, не можна плакати у такий чудовий день. А ви знали про те, що якщо загадати рівно опівночі бажання, то воно точно збудеться? Я ось зараз вас завезу додому, заїду куплю щось на новорічний стіл та поїду до себе.

— Я можу виконати ваше одне бажання — промовила Галина.

— Яке? — поцікавився Аркадій.

— Я вам віддам всі пакети з їжею. Мені тепер вони не потрібні, — усміхнулася Галина. — Не хочу, щоб вони пропали.

— Мені буде перед вами дуже не зручно. Адже ви це для когось готували.

— Тим, для кого готувала, я виявилася не потрібна. Забирайте ці пакети, а мені буде приємно, що моя праця не була марною.

Таксі підвезло Галину до під’їзду. Жінка витягнула гроші, щоб розрахуватися, але Аркадій її зупинив:

— Не потрібно грошей.

— Дякую вам. Зі мною ви стільки свого часу витратили даремно. Прощавайте. Щасливого Нового року.

Аркадій глянув на жінку і зрозумів, що якщо він зараз упустить свій шанс, то більше ніколи не побачить цю жінку.

— Галина! — підбіг чоловік.

Жінка зупинилася.

— Галя! А ви б змогли виконати ще одне моє бажання?

— Що за бажання? — щиро усміхнулася жінка. 

— Давайте ми разом зустрінемо Новий рік. Ви стільки приготували, що я сам все точно не з’їм. До речі, біля мене сьогодні всю ніч працює Новорічний ярмарок. Вам точно не буде сумно.

— Ух ти! Мені подобається така ідея.

— То ви згодні?

— Я не проти. Але це який зовсім необдуманий вчинок з моєї сторони! — засумнівалася Галя.

— Галина, доля зводить людей не просто так. Погоджуйтеся, прошу вас!

— А знаєте? Я згодна. Мені надоїло завжди бути самотньою у Новорічну ніч.

Цей Новий рік вони провели разом і всі наступні теж…

А ви вірите в долю?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: