Одного разу, Соня побачила якусь програму про танці й вирішила, що теж хоче стати балериною. Вона так і сказала татові:
– Відведи мене на танці!
Чоловік якраз повернувся з роботи й хотів спокійно відпочити. Така новина не принесла йому багато радості, тому він відповів:
– Сонь, може давай завтра?
– Ні, – гордо сказала дівчинка. – Поки я буду до завтра чекати, інші дівчатка вже балеринами стануть. Сьогодні треба їхати.
Батько розумів, що діватися нікуди, тому хутко піднявся з дивану, зібрався й вони поїхали в магазин купувати увесь необхідний одяг. Після цього, чоловік знайшов потрібний гурток й завів дівчинку до зали.
З самого початку Соні все подобалося. Якась красива жінка поставила її у шеренгу з іншими дівчатками й почала показувати витончені рухи. А потім її ноги роз’їхалися й вона сіла у красивий шпагат. Після цього, Соня вирішила спробувати повторити рухи, але в неї виходило не дуже добре. Руки зовсім не слухалися, а ноги виявилися не такими гнучкими як у викладачки. Відмучилася вона й поїхала додому. А на ранок заявила:
– Не хочу бути балериною!
– А ким хочеш? – запитав тато.
– Там поруч дівчатка й хлопчики бігали й стрибали…
– Художня гімнастика?
– Так, гімнастика, – з захватом відповіла Соня. – Поїхали.
Спортивний костюм у неї вже був, а з тренером батько встиг познайомитися ще вчора, тому проблем не було. Чоловік обійняв доньку й вона пішла на заняття.
Спочатку Соні все сподобалося. Тренер поставив її в одну шеренгу з іншими хлопчиками та дівчатками й почав показувати рухи, які вони мали повторити. Але і тут руки й ноги відмовлялися її слухати. рівно через годину, Соня найперша вийшла із зали й заявила, що кар’єру гімнастки вона вирішила завершити.
– Куди далі? – запитав тато.
– Так… на малюванні я була минулого року, – відповіла Соня. – Це вже пройдений етап. Може ще щось подивимось?
Так вони пішли розглядати всі можливі варіанти й дівчинка зупинилася біля залу дзюдо. Вона заворожено дивилася на те, як хлопчики в кумедних білих халатах штовхаються, а тренер лише їх підтримує.
– Сюди хочу, – з захватом сказала вона.
– Соню, там же одні хлопчики, – з острахом відповів тато.
– Хочу!
Після цих слів, вона зробила перший крок у зал дзюдо. Там їй подобалося все. Вона підійшла до одного хлопчика, штовхнула його й він упав. А ніхто й слова їй не сказав. Вона так і з іншим зробила.
– Оце бойовий дух! – сказав тренер. – Мені вже подобається! Ходімо, я покажу тобі, як правильно штовхатися.
Того ж вечора до них в гості прийшла бабуся. Вона тихенько пила чай, а потім запитала:
– Ну що, вибрали гурток?
В цю секунду, тато хотів заховатися й нічого не говорити, а Соня відповіла:
– Так!
– Який? Танці? Гімнастика? А може фортепіано? – ніяк не могла вгадати бабуся.
– Дзюдо! – закричала Соня.
Жінка вхопилася за серце й сказала:
– Мені завжди здавалося, що твій батько хотів сина. Соня, а чого дзюдо? Там ж бійки й одні лишень хлопці!
– А мені це й сподобалося! Битися можна скільки влізе, а тебе ще й хвалять!
Так Соня й займається дзюдо, але тато її на всяк випадок водить іншими сходами, щоб вона бокс не побачила.
Ви б відправили доньку на дзюдо?
