Моя подруга Маша здавала в оренду свою однокімнатну квартиру. В ній жила дівчинка зі сходу, яка приїхала вступати в університет у Львові. Квартиру оглядати дівчинка прийшла з мамою. Все подивились, усім усе підійшло. Мама запевняла, що дочка її хазяйновита, за чистотою стежить. Хлопців водити не буде.
Перший рік, коли там жила дівчинка, все було добре. Ніяких скарг. Маша часто приходила, знімала показники лічильників. Але згодом жінка почала більше жити у своєму приватному будинку, рідше навідувалась. Показники давала дівчина, а гроші за оренду переводила на карту. Маша думала, що ніяких проблем виникнути немає. Ніби і не було. Оплата приходила вчасно. Але через декілька місяців дівчина подзвонила і сказала, що з’їжджає з цієї квартири на іншу. Більше у неї орендувати не буде.
Ну що зробиш. Таке буває.
Маша приїхала на свою квартиру і не впізнала її. Оце так сюрприз!
Дверей у ванні не було, злив у туалеті не працював. Мікрохвильовка навіть не включалась, у холодильнику і на тумбах в кухні лежали присохлі продукти, деякі гнили.
Тхнуло на всю квартиру. Диван був покоцаний і брудний.
Маша, побачивши це все, навіть не знала, що сказати. А дівчина стояла і навіть оком не моргнула. Здавалось, ніби так і було, коли вона сюди заїжджала. На претензії, які виставила їй Маша, вона відповідала, що жінка могла б клінінг викликати за ті гроші, які вона платила.
Дівчина залишила ключі і вийшла з квартири.
Маша нічого не зробила, нікуди не жалілась, але вирішила, що більше не братиме у свою квартиру студентів. Не важливо, як їх хвалитимуть батьки.
А клінінгову компанію жінці все-таки довелося звернутись, бо сама вона б і не впоралась з тим фронтом роботи, який залишила їй квартирантка.
А ви можете підказати жінці, як розпізнати хороших квартирантів?
