Цього бомжа знали усі місцеві. Він кожного ранку разом зі своєю собакою ходив на звалище, де викидали прострочені продукти.
У нього був страшний брудний одяг, немите волосся і недоглянута борода. На голові шапка, а на плечах велика куртка, перев’язана мотузкою. Одним словом, типовий безхатько. Він ходив повільно і невпевнено, а поруч завжди крокувала собака. У неї була сива морда і покошлачена шерсть. Ці двоє були нерозлучними вже років з 10.
Вони жили у невеликому будиночку з фанери поблизу озера.
Згодом до них прив’язався білий цуцик, який радісно ганяв за собакою і слухав усі команди бомжа. Та приходила осінь і на дворі холодало. Одного дня цей чоловік сів на зупинці з картонною коробкою, на якій писало “Віддам щеня у добрі руки”. Одну жінку це настільки вразило, що вона вирішила поговорити з безхатченком і дізнатися про його життєву історію.
Виявилося, що чоловіка звали Сергій. Він був одружений, але після розлучення залишився жити в однокімнатній квартирі матері. Згодом він зустрів Людмилу і закохався в неї. Пара була щасливою разом, поки не дізналася про страшну звістку. Жінці діагностували рак. Сергій продав своє житло, щоб оплатити лікування, але воно не дало результатів. Людмили не стало, але залишилися спогади з їхньої неймовірної поїздки в Альпи і часу, проведеного вдвох.
Зрештою, Сергія звільнили з роботи, а усі заощадження, які в нього залишилися, він пропив. Чоловік опустив руки і більше не зміг піднятися на ноги.
– А чому ви вирішили віддати цуценя? – допитувалася жінка.
– Бо я не переживу цю зиму. Здоров’я у мене вже не те. Мухтар також старий і от-от піде на той світ, – відповів бомж, погладжуючи собаку. – А від літа з нами живе й Рекс. Він дуже кмітливий цуцик. Знає всі команди. Рекс, сидіти! Дай лапу!
Щеня слухняно виконувало усі команди, за що отримало від безхатченка винагороду у вигляді шматочку сухого сиру.
– Він пропаде сам, тому я хочу віддати його в добрі руки. Так моє серце буде спокійним, – продовжив Сергій.
Жінка співчутливо дивилася на чоловіка. Її захоплювала його милосердність, адже на порозі смерті він думав про долю собаки.
– Я можу забрати Рекса. У мене колись був собака, поки не здох від старості. Тварин я люблю і доглядати вмію, – сказала жінка і підійшла ближче до цуцика.
– Забирайте. Але одразу беріть на руки, бо він добровільно від мене не піде.
Жінка витягла з гаманця гроші і простягнула чоловікові, а той відказав:
– Це безкоштовно.
– Краще ви купіть собі щось за ці кошти, – сказала вона.
– Гаразд. Йдіть вже, поки Рекс не зрозумів, що відбувається.
Жінка послухала бомжа і, взявши собаку на руки, попрямувала геть. Чоловік дивився їм вслід, а на очах з’являлися сльози.
Раптом усі очевидці ситуації почали простягати йому купюри. Бомж ніяково казав:
– Та що ви, нічого мені не потрібно. Це зайве.
А у відповідь він чув:
– Це вам з Мухтаром на їжу, а вашій доброті ще всім потрібно повчитися.
– Люди, щиро дякую вам… – вдячно відказував чоловік.
Потім він підвівся і попрямував зі своїм другом до озера, щоб зі спокійною душею дожити залишок днів.
А вас надихнула ця неймовірна історія?
