Орисю Петрівну у селі всі побоювались і не любили. Ну вже дуже гостра вона на язик була. Характер у неї був поганющий. Їй вже було за 40, дітей не мала, чоловіка теж. Пішов від неї і не просто до іншої, а до Орисиної сестри молодшої. От відтоді вона і змінилась дуже! Жила сама і зла на весь світ.
У Віри, продавчині місцевого магазину, аж дар мови пропадав, коли бачила жінку.
– Вірко, знову мені решти не додала! Я до Сергія піду жалітись на тебе. Понабирають тут бозна-кого! – кричала Орися, коли їй не додали 10 гривень решти.
– Ой, вибачте, я замислилась – виправдовувалась дівчина.
– Як не вмієш торгувати, то не берись! – з цими словами жінка голосно грюкнула дверима і вийшла.
– Страшна жінка.. – видихнула продавчиня.
– Ти ще її рідко бачиш – відповіла Люба – вона зі мною по сусідству живе. То не дай Боже комусь такої сусідки! Вона ж причину для сварки знаходить з повітря. Деколи боюсь лишній раз на подвір’я вийти!
– Та що ви таке кажете!
– Правду! От одного дня вийшла надвір, білизну розвішати. А Орися на городі порпалась. Тільки мене побачила і давай кричати:” Любко, ти знову вчора шуміла! Страхіття просто! На ганок вийти неможливо у власному домі!”. А ми ж не шуміли зовсім. Так скором відсвяткували день народження доньки. Ні музики не було, ні танців. Лише розмовляли. Що їй там шуміло, я без поняття!
– Ох, і важко вам живеться біля неї.. – сказала Віра.
– Та слухай, це ж ще не все. Каже мені: “Ти завжди якісь виправдання знайдеш. Я наступний раз терпіти не буду, викличу поліцію!”
– Ого..
– Та мені так образливо стало. Залишила той таз з білизною і пішла до хати, сльози мені аж на очі навернулись. Моя тітка Ганя, каже що Орисі чоловік потрібен. Вона від того така зла, що сама.
– Та наші чоловіки її усі вже бояться, мабуть.. Хто захоче?
– Це точно. Але тітка впевнена, що як тільки Орися мужика собі знайде, враз шовкова стане!
Через декілька днів після цієї розмови чоловік Люби прийшов додому злий, як чорт.
– Ти уявляєш мене на роботі сьогодні премії позбавили і звільнення пригрозили. А все через ту Ориську дурнувату. Вона вирішила перед начальством похизуватися і протягом тижня записувала, хто запізнюється. А я через тебе до речі двічі запізнився! Ну добре, що хоч не один! Її похвалили, а нас нагнули! Ненавиджу гримзу стару! – закінчив свою промову чоловік.
– Пашка, їй чоловік терміново потрібне! Знайди когось. В тебе ж багато друзів! – Люба згадала пораду своєї тітки.
Чоловік засміявся.
– Любо, ти що смієшся? З нею за гроші ніхто не захоче бути! Це ж які нерви сталеві потрібно мати!
– А пам’ятаєш, ти розповідав про свого друга, Максима, здається. Неодруженого.. Подзвони йому, нехай приїде в гості.
– Ну гаразд. Хоча мені сумнівна ця ідея, Любо..
На наступні вихідні Максим приїхав до Люби з Павлом у гості. Подружжя цілий вечір вмовляло його позалицятись до Орисі. Але той був невблаганний.
– Я так не можу, як на замовлення. Мені потрібні якісь емоції, почуття..
– Максим, будь другом! Тобі ж нічого не вартує. Я знаю, що жінок у тебе багато було, досвіду хоч відбавляй. Ти до будь-якої ключик знайдеш. От спробуй і до Орисі. Нам хоч трохи спокою від неї буде! – просив Павло.
– Ну добре, вламали. Але якщо не вийде нічого, то ви не ображаєтесь!
На тому і вирішили.
Орися йшла з магазину. Настрій, як завжди, у неї паршивий. На роботі ніхто з нею не розмовляє. Вдома теж печаль-біда. Зараз увімкне телевізор і знову одне й те саме дивитись. Набридло їй уже!
– Дозвольте, я вам допоможу – почула чоловічий голос і аж впустила пакет.
– Чого ж ви так лякаєте! Так і заїкою стати можна! – почала кричати жінка.
– Вибачте, я ж не хотів вас налякати. Просто хотів допомогти такій красивій дівчині.
Вони почали збирати те, що випало з пакета і їхні долоні торкнулись одна одної. Іскра пробігла між ними. Орися почервоніла і зніяковіла, вони зустрілись поглядом.
– Мене Максимом звуть, а вас?
– А я Орися..
Люба місця не знаходила собі вдома. Три дні тому відправила Максима до Орисі, а досі ні слуху ні духу. Павло почав переживати за друга, думав він пропав безвісти. Та дружина його заспокоювала.
– Та не з’їла його. Максим дорослий чоловік, розбереться!
Поки чоловік з дружиною розмовляли, до них у гості прийшов Максим. Та не один, а з Орисею.
– Привіт, сусіди.
Орися теж привіталась. Це було уже доволі незвично.
– Проходьте, може чаю чи кави? – поцікавилась Люба.
– Який чай, Любо? У нас напитки міцніші! – Максим витяг пляшку вина – Святкувати будемо!
– А яке свято? – запитав Павло.
– За те, що допомогли нам створити сім’ю.
Павло і Люба переглянулись.
– Та не дивіться ви так. Максим мені розповів, що це ви його підіслали. Хоч і з корисливою метою, та ви допомогли мені його знайти. За це вам дуже дякую – сказала Орися.
Сусідам було незвично бачити Орисю такою доброю. Та вони були раді, що допомогли Максиму і Орисі з’єднати серця.
Максим переїхав жити в дім Орисі. Люба зрозуміла, що Орися насправді дуже хороша жінка. Цікава і розумна. Може дати хорошу пораду. Тільки от дійсно чоловіка їй бракувало.. Правду кажуть, що без чоловічої уваги жінка в’яне..
Як ви гадаєте, чи могла б Орися змінитись, якби не зустріла Максима?
