Я сиділа і дивилася на свою сусідку. Це була жінка років 65-и з невеликими мішками під очима. Вона розповідала мені про сина. Вони не спілкувалися вже понад шість років. Син їй не дзвонив і не хотів навіть дізнатися, як вона живе, а все почалося з того, що він просто одружився.
Після весілля син і невістка орендували квартиру і з’їхали. Мати раз у раз надзвонювала їм, а у рідні не було на неї часу. Жінку ніхто не відвідував, а на дзвінки практично не відповідали.
У день народження свого сина, вона купила торт і поїхала до нього. Її там ніхто не чекав. Невістка морщила обличчя, а потім натякнула, що її ніхто не кликав і зовсім не чекав. Син її сидів з незворушним обличчям і навіть не заперечив своїй дружині. Сусідка моя лише залишила торт біля порога і пішла до себе. Вона вирішила, що раз синові все одно, як їй живеться, то і їй буде не до цього.
Все своє життя вона присвятила своєму синові, ростила його одна з восьми років, а той навіть в будинок її не пустив. Жінка вирішила змінити все у своєму житті і знову відчути себе щасливою. Вона завжди мріяла про будинок в новобудові. Вона продала свою трикімнатну квартиру і купила двокімнатну в хорошому районі. На решту грошей вона зробила легкий ремонт, змінила деякі меблі і купила милу собачку. Про такого сусіда мріяла все своє життя, але у сина була алергія на тварин.
Після такого син знову згадав про матір і подзвонив їй. Він просився в гості і хотів зустрітися. На цей раз, матінка натякнула йому, що у неї немає часу. І насправді, вона дуже зайнята жінка. У неї постійні зустрічі з друзями, виставки собак, різні заходи, а недавно, вона зустріла милого дідуся. Вони ходять за ручку і вигулюють песика. Картина, звичайно, дуже мила.
Сусідка розповіла, що місяць тому бачила свою невістку в супермаркеті. Вона була вагітною і пузо було досить велике. Швидше за все, вона вже народила. Їй було цікаво, кого ж вона народила, але їй гордість не дозволяла зателефонувати недостойному синові. Вона чекає і сподівається. Що син подзвонить їй і повідомить радісну звістку про народження малюка.
Життя дуже дивна річ. Віддаєш себе повністю, ростиш, виховуєш, а тебе виганяють за двері, як жебрака. А як тільки у тебе з’являються гроші і хороші знайомства, то про тебе відразу ж згадують всі навколо і хочуть скористатися становищем.
Мені шкода сусідку. Вона хоч і не самотня, все одно вона іноді сумує через всю цю ситуацію, що склалася. Сподіваюся, син все-таки одумається і попросить у неї пробачення.
Ви б пробачили своєму сину в такій ситуації?
