– Живу тут уже 16 років, а досі не прописаний. Чоловік вимагав прописку у квартирі дружини

Усі історії кохання такі красиві і романтичні. Але не наша. У нас з чоловіком не було такого, що ми жити один без одного не могли. Ні. Ми просто одружились, бо нам так було зручно. Ми поважали один одного, розуміли. У нас були однакові життєві цінності. Але кохання як такого не було. Можливо, хтось назвав би це “зручним співмешкання”, але нам було байдуже. Головне, що нам так було комфортно. Я вважаю, що краще так, аніж страждати купу років через людину, яку кохаєш, а вона тебе ні.

Так ми прожили шістнадцять років. Не багато, та і не мало. 

Декілька останніх місяців Богдан мій чоловік вимагає прописки у моїй квартирі. Мовляв, живу тут уже 16 років, а досі не прописаний.

 Я не хотіла цього робити, адже я мислила холодним розумом, він не був затуманений почуттями. Квартиру я купила сама ще одруження з Богданом. То які він на неї мав права? Я важко і багато працювала на неї. Ніхто не може дати мені гарантій, що наш шлюб не розпадеться до кінця життя. А ризикувати квартирою я не збиралась. Надто велика ціна.

Раніше у нього не виникало питань з цього приводу. Жили та й жили. А зараз заспокоїтись не може ніяк. Я ніяк не могла зрозуміти, чому саме зараз він став таким принциповим? Що вплинуло на нього? Мені здалось це підозрілим.

Та я була категорична. Не збиралась погоджуватись на його вмовляння, які чим раз, тим більше переходили у накази. 

Богдану дуже не сподобалась моя відповідь, тому він зібрав речі у валізу і кудись поїхав. Навіть не сказав куди. Я, звісно, розізлилась. Як можна одним вчинком перекреслити стільки років подружнього життя. Ми ж не чужі люди. Чому він не сів і не роз’яснив мені усе як слід? Можливо, нам вдалось не рубати з плеча і вияснити все спокійно.

Я зателефонувала до його батьків, думала вони зможуть мені щось пояснити. 

– Зорянко, Богдан хотів перевірити твою довіру таким чином – сказала його мама.

Я перевірку не пройшла. Проте це ще не кінець. Вони вважають, що він зробив добре і цілком з ним згідні. 

– Ви ж стільки років разом. Ти уже давно повинна була запропонувати йому це зробити. Він не має за тобою бігати – казав мій свекор.

Так от звідки ноги ростуть. Це вони йому наговорили, от Богдан і повівся на ці цькування.

Я цього, мабуть, уже не зрозумію. Звісно, навіть їхні слова не змінять моєї думки. А ще й якісь перевірки… Для чого мені це все? Єдине, не знаю, як пояснювати сину, що батько з нами більше не живе..

Сподіваюсь Богдан переосмислить цю ситуацію, зрозуміє, що він неправий і зможемо спокійно удвох усе вирішити.

Чи правильно зробила дружина? Як гадаєте Богдан повівся на провокації з боку родини чи це була його ідея?

Viktoria