Тоді вже вечоріло, на дворі вмикали ліхтарі. Вирішили з чоловіком та дітками прогулятися. Нехай малюки свіжим повітрям перед сном подихають, це корисно. Мій старший син Миколка взяв на майданчик велику енциклопедію про тварин та комах. Всі дітки його оточили та із захопленням розглядали великі ілюстрації. А я з чоловіком присіла на лавку, доня вже заснула у колясці.
Раптом бачу, що біля сусідньої лавки зібралися знайомі сусідки. Когось заспокоювали та оглядали майданчик.
– Що таке трапилося? – запитую у них.
– Та ось дівчинка маленька, налякалася та почала плакати. Я цю дитину вперше бачу, можливо, що вона з іншого будинку та просто загубилася. Але де ж її мама? Хіба можна таку малечу ввечері без нагляду залишати, – бідкалася старенька сусідка.
Дійсно, цю незнайому дівчинку я бачила вперше. Мій син товаришував зі всіма дітками, вони часто приходили до нас у гості, тому я кожного знала поіменно. А тут дівчинка, років 4 на вигляд.
– Олю, перестань плакати, – підбігла інша незнайома дівчинка.
– А ти її знаєш?
– Це моя молодша сестра.
– А де ваша мама?
– Не знаю. Вона зустрілася з подругою та сказала, щоб ми погуляли на дворі, а сама кудись пішла.
– І вам не страшно?
– Ні, мама часто дозволяє нам ось так гуляти до вечора.
Я не могла у це повірити. Чесно кажучи, мені аж стало шкода дівчаток – одній було тільки 6 років. Ну хіба ось так можна нахабно кидати своїх дітей та розважатися? Знайшла у сумці солодощі та пригостила маленьку дівчинку. Здається, що вона трішки заспокоїлася та перестала плакати.
І так минула майже година, а жінки ніде не було. Дівчинка не пам’ятала номеру мобільного та домашню адресу. Тільки змогла описати будинок. Я знала, що це був дуже далекий район, туди пішки мінімум 30 хвилин треба йти. А на годиннику вже була 22.00
– Я зателефоную у поліцію, там працює мій знайомий. Не можна їх ось так залишили на дворі без нагляду. І треба, щоб з такою горе-матусею у поліції розібралися, – сказав мій чоловік та дістав телефон.
Раптом ми почули, як хтось голосно кричав на іншому кінці вулиці:
– Марино, Софіє, ану хутчіше до мене!
Я обернулася та побачила молоду жінку. А дівчатка радісно стрибнули з лавочки та побігли до неї. Горе-матуся їх навіть не обійняла, взяла за руки та вони кудись пішли. Така поведінка шокувала всіх присутніх.
– Не пощастило діткам з такою матір’ю. Гуляє собі до ночі, а дівчатка ходять без нагляду. А якби з ними трапилося щось погане? – бідкалася старенька бабуся Галина, сусідка з першого поверху.
Так, зараз надворі літо, тепло пора, багато діток гуляють. Однак, це не означає, що можна ось так нахабно залишити малюків без нагляду. Район у нас хороший, майданчик огороджений, є охорона. Та це не гарантує всім безпеку. Знаю, що зараз багатьох дітей можна легко викрасти, ви навіть оком не встигнете моргнути. Сподіваюся, що такий випадок у моєму житті був першим та останнім.
Що б ви зробили на місці дівчини з такою горе-матусею?
