Вчора зустрілася зі своїми подругами. За келихом вина почали обговорювати те, які чоловіки справжні скупердяї. Кожна розповідала одне і те саме – спершу приносив троянди, дарував прикраси чи просто купував солодощі просто так. А потім бац – і нічого, приходили з порожніми руками як ні в чому не бувало. Ось і закінчився для них цей солодкий період у стосунках. Але я була немов та біла ворона, бо мені хлопець досі дарує якісь приємні дрібнички, з роботи зустрічає частенько. Ну і ще одна знайома колега, бо їй зробили пропозицію на другому побаченні, бо на першій зустрічі хлопець невдало став на коліно та зламав ногу. Тому доля дала йому такий другий шанс.
Мої подруги (нас 5 у компанії, враховуючи мене) отримали від чоловіків нічого! Ось, наприклад, Ірина взагалі почала боротися з такою “проблемою” дуже радикальним методом – вигнала залицяльника геть, коли той нічого їй не купив на побачення. Решта дівчат поки ще терплять та натякають на те, що хочуть якогось солоденького подаруночка чи маленького букетика квітів.
– Та він взагалі знахабнів! Щоразу приходить до мене додому і чекає, коли я його нагодую. Адже я жінка і це мій обов’язок! Вирішила, що не буду терпіти таке відношення до себе. Хоча б раз купив мені якусь шоколадку до чаю чи продукти, щоб я святкову вечерю приготувала. Але ні, ходить до мене, немов тут ресторан безкоштовного обслуговування. От прийшов він до мене цього тижня, а я його навіть за поріг не пустила. Сказала, щоб з порожніми руками навіть не посмів стукати у ці двері, – обурено розповідає Іра.
Олександр (давайте так назвемо цього горе-залицяльника) дійсно, ледь не щодня приходив до моєї подруги. Спершу просто так – забігти на каву на декілька хвилин. Потім почало все наростати й так дівчина перетворилася на Попелюшку. Готувала йому обід, вечерю та десерт, хоча хлопець був таким примхливим. Ще й прийде, почне розповідати про те, які проблеми на роботі та нема грошей. А моя Іринка добра, вона його вислуховувала, підтримувала і давала гроші в борг. А Сашко обіцяв, що скоро все віддасть, одразу, як зарплату отримає. Думаєте, що повернув хоча б половину? Ха, а от і ні!
Та і хлопець не був схожим на типового альфонса. Просто користувався добротою дівчини та й все.
Одного дня подруга вирішила зареєструватися на сайті знайомств. Можливо, що там вона зустріне свою долю. Адже це мережа, у якій люди знайомляться. Створила анкету. Знала б вона, як сильно потім буде розчаровуватися у кожному користувачеві.
Наприклад, написав їй один потенційний залицяльник. Переписувалися, було багато спільних тем для розмов. Але мобільний телефон дівчина навідріз відмовилася давати. Так чоловік і зник зовсім. Не писав день, другий, а потім взагалі декілька тижнів мовчав. Іра не засмутилася – хіба на сайті знайомств це єдиний нормальний чоловік? Ех, далі було тільки гірше. Були самозакохані нарциси та матусині синочки.
Тоді Ірина вирішила відновити спілкування з тим першим, ну нехай буде Андрій. Почали далі переписуватися, розмовляли годинами по телефону. Тоді вирішили зустрічатися. Але Андрій не дуже то й хотів зайву копійку викидати на “забаганки” Іринки. Ось підуть вони у кафе, то кожен платить сам за своє замовлення. Та і постійно жалівся, що на роботі мало платять, а він хоче купити нову машину, квартиру, поїхати на відпочинок. Коротше, бідний та нещасний.
Але здається, що подруга знову носила рожеві окуляри та покірно слухала розповіді чоловіка. Почали потім жити разом, у дівчини була своя квартира. Та згодом зрозуміла, що то черговий скупердяй та ледацюга. Коли щось зламається – навіть поремонтувати не міг, сидів постійно на дивані та дивився футбол. Він же втомився після роботи, сил нема! А про те, щоб майстра викликати чи купити щось нове додому й мови не могло бути, це ж такі великі витрати! Ось так минали місяці. Декілька разів заїкався про весілля та створення сім’ї, але потім почав й такої теми уникати. Мовляв, зараз не час, треба почекати. Ніяких перспектив чи бажання рухатися на новий рівень стосунків не було. Хлопця влаштовувала така ситуація.
Та одного дня терпіння дівчини дало велику тріщину.
– Я його речі зібрала, поки той на роботі був чи десь ще вештався. Все обережно поскладала, не буду я різати речі, немов справжнє стерво. Дочекалася його та вручила ці “подаруночки”. Показала пальцем на двері. У мене не було жодного бажання слухати ті дурні виправдання про гроші, роботу і його характер. Вигнала і все. Ну і звісно що сказала, щоб всі гроші, які колись брав “у борг” негайно повернув, інакше піду в поліцію. А що я мала робити? Мене дістало, що в рідній квартирі перетворилася на якусь прислугу. Хочу відчувати себе коханою дівчиною, а не кухаркою та прибиральницею в одному флаконі, – з гордістю розповідає Ірина та робить ковток вина. Немов пишається таким вчинком.
Звісно, що ми сумніваємося в тому, що дівчина отримає гроші назад. Але їй все одно, головне – що поряд нема такого ледаря та скупердяя. Вона ж хотіла просто уваги та звичайних вчинків. Навіщо слухати порожні обіцянки та дивитися, як тобою користуються інші?
На вашу думку, Ірина вчинила правильно? Можливо, вона надто категорично ставилася до свого колишнього хлопця?
