Антоніна сиділа на кухні і плакала.
Вона отримала від чоловіка смс-ку про те, що він від неї йде до іншої. За 20 з хвостиком років вона не заслужила на нормальне пояснення, навіть на телефонний дзвінок! просто три слова..Чому? Від чого?
Нічого не зрозуміло..
Жінку заспокоювала її донька.
– Нічого, мамо, все буде добре. Я теж від батька такого не очікувала, але ми з тобою прорвемося.
Дмитро прийшов під вечір, зібрав мовчки сумку і пішов. Нічогого не сказав.
“Ну і грець з ним” – думала жінка. ” У мене донька є”.
А донька Оля, її дуже підтримала. Допомогла матері розібрати татові речі, майже усе повикидали, щоб очі не мозолило. Замок в дверях змінили, щоб не вернувся раптом неочікувано. Вони обидві працювали, час минав.
Завели собі котика додому, адже Оля завжди його дуже хотіла. Та у батька була алергія на шерсть. Тепер вона могла собі це дозволити.
Мама з донькою почала більше часу проводити разом. Гуляли, дивились фільми. Та згодом у Олі з’явився залицяльник, вона почала ходити на побачення, а Антоніна все частіше залишалась вдома сама з котом.
Розлучення з чоловіком не обійшлось без скандалу. Вони довго сперечались, як майно ділитимуть. Врешті зійшлись на тому, що дружині квартира, а йому машина. Наостанок чоловік випалив фразу, щоб зачепити колишню дружину за живе:
– Ти стара печериця, живи як знаєш! От у мене дружина на 4 роки старша за нашу доньку! От вона ще та лялечка, не те що ти!
Антоніну аж пробрали до мурах ці слова. Як він посмів її порівнювати з молоденькою коханкою?
Та і не стара вона зовсім, всього 46 років. Він сам був на два роки старший від Тоні.
Жінка мовчки все пережила, вона почала більше спілкуватись з подругами, вони їй сумувати не давали.Оля зібралась заміж виходити.
Минуло трохи більше як рік. Антоніна вже відчула себе незалежною жінкою, як на порозі квартири з’явився її колишній з речима. Мабуть, молоденька дружина прогнала, от він і повернувся.
Та він прийшов не з вибаченнями, а з претензіями, мовляв, Тоня сама винна, мало йому уваги приділяла, от він і загуляв.
Жінка виставила його за двері і сказала більше не з’являтись їй перед очима.
Оля підтримала матір. Нічого зрадника назад дому впускати.
На наступний день до Антоніни подзвонила свекруха.
– Тоню, чому ти Сашка вигнала? Він же одумався, переживає, бідненький, а ти так жорстоко з ним! Він же в мене хлопчик хороший видний. Не приймеш, він знайде собі іншу!
– От хай і шукає.
– Ви ж не чужі люди один одному. Хіба так просто можеш перекреслити 20 років шлюбу?
– Але ж ваш син міг це зробити! То чому не можу я?
Згодом і подруги Антоніни вмовляли її з чоловіком помиритись, пробачити його проступок.
Та жінка була невблаганна.
– Навіщо мені у домі зрадник? Мені противно на нього дивитись..
Антоніна більше нікого не слухала і розмови на цю тему відразу присікала. Краще бути однією..
А ви підтримуєте жінку?
