Соня, лежачи на лікарняному ліжку, відчувала, як йшли від неї життєві сили, і ставали все слабкішими і слабкішими. Лікар приходив, слухав її серце, важко зітхав, мотав головою і нічого не кажучи, призначав найсильніші знеболювальні, від яких жінка провалювалася в короткий і важкий сон.
Але через пів години вона прокидалася від нестерпного болю і стогнала, і знову приходила медсестра і робила черговий укол. Нарешті, настав довгоочікуваний ранок, і Соні стало легше. Вдень якось біль був слабкішим, і можна було дихати на повні груди. Чоловік Соні Семен увійшов в палату в білому халаті з сумкою фруктів і нагнувшись до дружини, поцілував її в щічку.
– Привіт мила. Я був у головлікаря. Він дозволив тебе взяти додому. А уколи ми і вдома зможемо зробити. Попий чаю, і будемо потихеньку збиратися.
Вдома було краще. Соня відчула це відразу. Не дарма в народі кажуть “Рідні стіни лікують”, – згадала жінка.
Соня зробила кілька ковтків гарячого чаю і тихо підійшла до вікна. Вона сіла на крісло і втупилася на вулицю.
У двері подзвонили. Семен відкрив і побачив друга дитинства Віктора Межина.
– Здоров. Проходь.
– Сусіди сказали, що ти Соню додому привіз. Що, легше їй стало?
– Вона помирає. У неї рак неоперабельний. Їй залишилося два тижні жити, от і віддали з лікарні додому вмирати, зітхнув Семен.
– О Боже. Не може бути.
– Може. Все може бути.
Соня, почувши цю розмову, обімліла. Серце на мить зупинилося від страху.
А мені говорили просто перевтома і занепад сил, – згадала вона слова свого лікаря і чоловіка.
– Її потрібно частіше вивозити в ліс. Нехай вона хоч наостанок порадіє.
Так і зробили. Кожен день Семен почав вивозити Соню в ліс, де садив її на невелике м’яке крісло, вкриваючи ноги старим картатим пледом.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Соні ставало все гірше і гірше, вона перестала взагалі спати, тільки забувалася на кілька недовгих хвилин і робила кілька ковточків гарячого солодкого чаю, відмовляючись зовсім від бульйону.
Якось раз, сидячи на галявині, жінка, змирившись зі своєю хворобою, прислухалася до лісових звуків.
Вона почула, як плаче в кущах іволга. “Про мене плаче”, – подумала жінка і почувши зозулю, здригнулася.
– Зозуля, зозуля, скільки мені залишилося? – запитала вона вголос і з прихованим серцем чекала відповіді.
Зозуля прокувала три рази і замовкла.
– Невже всього три дні? – жах накрив Соню, наганяючи страшну тугу і страх.
З кущів несподівано вийшла стара жінка, і побачивши Соню, промовила:
– Що, мила, хворієш?
– Так, бабуся.
Бог дасть, все обійдеться, промовила старенька, але не пішла, а стояла і дивилася на Соню, ніби чекала від неї питання.
– Бабуся, а зозуля кує дні чи роки?
– Роки, дівоньки моя, тільки роки. Зозуля ніколи не кує дні.
– А правду вона говорить?
– Істину, донечко, просто істину. Вір їй, рідна, і підеш на поправку.
Від таких слів на душі у Соні потепліло. Вона раптом зрозуміла, що ще буде жити цілих три роки, а не помре через тиждень, другий. Ця звістка подіяла на жінку, як лікувальний бальзам, і вона заспокоїлася. Несподівано для себе Соня задрімала і проспала в лісі майже дві години.
Удома вона була веселіша, ніж зазвичай. З’їла кілька ложок курячого бульйону без хліба, і випила пів склянки гарячого чаю з медом. Семен дивився на дружину, і душа його охолола. “Кажуть, перед смертю стає краще хворому”, – думав з жахом він.
А Соня в цю ніч спала, правда часто прокидалася і просила води, і жодного разу не попросила зробити знеболювальний укол. На другий день вони в ліс не потрапили. Семен затримався допізна на роботі. Соні допомагала сусідка та медична сестра, прив’язана до хворої.
Через день вони знову приїхали в ліс і встали вже на знайомій галявині. І тільки Соня приземлилася в зручне крісло, як пролунав голос зозулі.
– Зозуля, зозуля, скільки мені залишилося? – знову загадала жінка.
Зозуля прокувала на цей раз п’ять років, вселяючи в Соню віру і надію. Нічого в душі не залишилося у Соні від переляку. Вона відчувала себе втомленою, але щасливою.
Засинаючи, вона подумки повторювала: – П’ять … Цілих п’ять років …
Відтоді жінка пішла на поправку. Повернувся апетит і сон. Почали потихеньку повертатися втрачені сили. Вона вже сама потихеньку ходила по галявині, збираючи ромашки і незабудки. Так само кувала десь зозуля, додаючи через день по році або два. Через два місяці у Соні зменшилися метастази, а ще через місяць зникли зовсім.
Минув час, і Соня на подив лікарів, вилікувалася повністю. Її зняли з обліку і цікавилися, як вона лікувалася і чим? Соня тільки посміхалася у відповідь.
– Ви не повірите, але мене вилікувала зозуля, – говорила вона радісно.
Вони з чоловіком продовжували їздити в ліс, і Соня з вдячністю поклонялася лісові і зозулі, яка її врятувала.
Як ви вважаєте, віра та надія здатні вилікувати людину?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
Жіноча помста – річ цікава. Чому? Ви тільки почитайте, що моя подруга Танька вчудила!
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
Замість пояснень Ігор почув, що дружина подає на розлучення! І це після всього, що між ними було
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Начальник звільнив стару прибиральницю, а вона сказала йому три слова, які повністю змінили його життя
Я сказала свекрусі, що вона може пожити у мене всього декілька днів, а потім нехай сама вирішує свої проблеми. Я її у гості до себе не запрошувала, а тим паче не дозволяла тут жити. А пані Галина подумала, що я просто так жартую і мій чоловік також посміявся
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
10 українських зимових казок, які варто прочитати дітям
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
