Соня, лежачи на лікарняному ліжку, відчувала, як йшли від неї життєві сили, і ставали все слабкішими і слабкішими. Лікар приходив, слухав її серце, важко зітхав, мотав головою і нічого не кажучи, призначав найсильніші знеболювальні, від яких жінка провалювалася в короткий і важкий сон.
Але через пів години вона прокидалася від нестерпного болю і стогнала, і знову приходила медсестра і робила черговий укол. Нарешті, настав довгоочікуваний ранок, і Соні стало легше. Вдень якось біль був слабкішим, і можна було дихати на повні груди. Чоловік Соні Семен увійшов в палату в білому халаті з сумкою фруктів і нагнувшись до дружини, поцілував її в щічку.
– Привіт мила. Я був у головлікаря. Він дозволив тебе взяти додому. А уколи ми і вдома зможемо зробити. Попий чаю, і будемо потихеньку збиратися.
Вдома було краще. Соня відчула це відразу. Не дарма в народі кажуть “Рідні стіни лікують”, – згадала жінка.
Соня зробила кілька ковтків гарячого чаю і тихо підійшла до вікна. Вона сіла на крісло і втупилася на вулицю.
У двері подзвонили. Семен відкрив і побачив друга дитинства Віктора Межина.
– Здоров. Проходь.
– Сусіди сказали, що ти Соню додому привіз. Що, легше їй стало?
– Вона помирає. У неї рак неоперабельний. Їй залишилося два тижні жити, от і віддали з лікарні додому вмирати, зітхнув Семен.
– О Боже. Не може бути.
– Може. Все може бути.
Соня, почувши цю розмову, обімліла. Серце на мить зупинилося від страху.
А мені говорили просто перевтома і занепад сил, – згадала вона слова свого лікаря і чоловіка.
– Її потрібно частіше вивозити в ліс. Нехай вона хоч наостанок порадіє.
Так і зробили. Кожен день Семен почав вивозити Соню в ліс, де садив її на невелике м’яке крісло, вкриваючи ноги старим картатим пледом.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Соні ставало все гірше і гірше, вона перестала взагалі спати, тільки забувалася на кілька недовгих хвилин і робила кілька ковточків гарячого солодкого чаю, відмовляючись зовсім від бульйону.
Якось раз, сидячи на галявині, жінка, змирившись зі своєю хворобою, прислухалася до лісових звуків.
Вона почула, як плаче в кущах іволга. “Про мене плаче”, – подумала жінка і почувши зозулю, здригнулася.
– Зозуля, зозуля, скільки мені залишилося? – запитала вона вголос і з прихованим серцем чекала відповіді.
Зозуля прокувала три рази і замовкла.
– Невже всього три дні? – жах накрив Соню, наганяючи страшну тугу і страх.
З кущів несподівано вийшла стара жінка, і побачивши Соню, промовила:
– Що, мила, хворієш?
– Так, бабуся.
Бог дасть, все обійдеться, промовила старенька, але не пішла, а стояла і дивилася на Соню, ніби чекала від неї питання.
– Бабуся, а зозуля кує дні чи роки?
– Роки, дівоньки моя, тільки роки. Зозуля ніколи не кує дні.
– А правду вона говорить?
– Істину, донечко, просто істину. Вір їй, рідна, і підеш на поправку.
Від таких слів на душі у Соні потепліло. Вона раптом зрозуміла, що ще буде жити цілих три роки, а не помре через тиждень, другий. Ця звістка подіяла на жінку, як лікувальний бальзам, і вона заспокоїлася. Несподівано для себе Соня задрімала і проспала в лісі майже дві години.
Удома вона була веселіша, ніж зазвичай. З’їла кілька ложок курячого бульйону без хліба, і випила пів склянки гарячого чаю з медом. Семен дивився на дружину, і душа його охолола. “Кажуть, перед смертю стає краще хворому”, – думав з жахом він.
А Соня в цю ніч спала, правда часто прокидалася і просила води, і жодного разу не попросила зробити знеболювальний укол. На другий день вони в ліс не потрапили. Семен затримався допізна на роботі. Соні допомагала сусідка та медична сестра, прив’язана до хворої.
Через день вони знову приїхали в ліс і встали вже на знайомій галявині. І тільки Соня приземлилася в зручне крісло, як пролунав голос зозулі.
– Зозуля, зозуля, скільки мені залишилося? – знову загадала жінка.
Зозуля прокувала на цей раз п’ять років, вселяючи в Соню віру і надію. Нічого в душі не залишилося у Соні від переляку. Вона відчувала себе втомленою, але щасливою.
Засинаючи, вона подумки повторювала: – П’ять … Цілих п’ять років …
Відтоді жінка пішла на поправку. Повернувся апетит і сон. Почали потихеньку повертатися втрачені сили. Вона вже сама потихеньку ходила по галявині, збираючи ромашки і незабудки. Так само кувала десь зозуля, додаючи через день по році або два. Через два місяці у Соні зменшилися метастази, а ще через місяць зникли зовсім.
Минув час, і Соня на подив лікарів, вилікувалася повністю. Її зняли з обліку і цікавилися, як вона лікувалася і чим? Соня тільки посміхалася у відповідь.
– Ви не повірите, але мене вилікувала зозуля, – говорила вона радісно.
Вони з чоловіком продовжували їздити в ліс, і Соня з вдячністю поклонялася лісові і зозулі, яка її врятувала.
Як ви вважаєте, віра та надія здатні вилікувати людину?
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
– Ти знову перекинув на мій рахунок? – Віра навіть не підняла очей від телефона. – А ти знову зробиш вигляд, що тобі це неприємно? – Павло поклав на стіл ключі від машини.
Жіноча помста – річ цікава. Чому? Ви тільки почитайте, що моя подруга Танька вчудила!
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
Замість пояснень Ігор почув, що дружина подає на розлучення! І це після всього, що між ними було
Через свою різкість посварилась зі свахою і невісткою. Та я вважаю, що все зробила правильно
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Начальник звільнив стару прибиральницю, а вона сказала йому три слова, які повністю змінили його життя
Я сказала свекрусі, що вона може пожити у мене всього декілька днів, а потім нехай сама вирішує свої проблеми. Я її у гості до себе не запрошувала, а тим паче не дозволяла тут жити. А пані Галина подумала, що я просто так жартую і мій чоловік також посміявся
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Двадцять одна дитина. І у всіх одна мама
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
10 українських зимових казок, які варто прочитати дітям
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Під час прогулянки до дівчини підійшла бродяча кішка і почала просити про допомогу
