Звично прокинувшись о п’ятій ранку, а діло було в п’ятницю, Марія вийшла на кухню і взялася за справу

Марія любила своїх чоловіка і пацанів. А всі троє були дужими, міцними, і дуже любили поїсти. Чоловік працював в охороні. Старший син займався боротьбою. Молодший з першого класу волочився на хокей. Три богатирі і Марія. Цілком собі казкове сімейство.Так що, діватися немає куди. Наша героїня вміла швидко і смачно готувати. Чого тільки не освоїть справжня жінка, заради щастя в особистому житті.

Історія почалася звичайного осіннього ранку.

Звично прокинувшись о п’ятій ранку, а діло було в п’ятницю, Марія вийшла на кухню і взялася за справу. Яйця, вода, молоко і борошно. Збила тісто. Розставила чотири сковорідки. Додала в готову рідку основу миті родзинки, трохи кориці, трохи коричневого цукру. І крапельку соди.

Гарячі сковорідки дочекалися. Зашипіли на чавуні перші майбутні млинці. Тільки встигай перевертати. А в рідкісних проміжках – собі каву налити, зуби почистити.

Марія смажила, думала про своє. Зрозуміло, на кухні стало душно – хоч і кватирка нарозхрист. Її сини і чоловік ще спали. Тут зверху і долинув примхливий гучний голос хлопчика. Нові сусіди приїхали пару місяців назад. Але ні з ким не спілкувалися. Не віталися. І Марія їх не знала, хоча і бачила багато разів.

– Тату, закрий вікно! Я зараз слиною захлиснуся. Ну, будь ласка.

Марія прислухалася. Хлопчик повторив своє прохання голосніше. Бабахнула кватирка. Настала тиша.

Але Марії навпаки стало голосно на душі. Внутрішній голос завів пісню про те, що млинців на столі багато. А сусідського хлопчика, хоч вона і не знайома, цілком можна пригостити. Що там їсть ця дитина, як живе – якщо Марію не підвела спостережливість, з дуже старою бабусею і батьком? А?

Вона рішуче наклала десяток млинців на яскраву тарілку, загорнулася в довгий махровий халат, підтягнула велику талію, влізла в теплі капці, як раз, щоб за поштою в під’їзд вийти їх і тримала в передпокої. І пішла нагору. Подзвонила у двері.

Скуйовджений високий сусід почервонів. Почав вибачатися і відмовлятися. Але тут під рукою у нього стрімким маленьким тхором прошмигнув блідий хлопчик – син. Схопив частування, пробурчав щось здалеку вже з набитим ротом. Жувати почав ще по дорозі на кухню.

Марія побажала доброго ранку і пішла. Сусід переминався з ноги на ногу на порозі і бубонів, що йому ніяково … І як же можна … І він не повинен … Але …

– Ніяких “але”! – відрізала Марія. І пішла до себе.

Увечері сусід прийшов разом з сином, приніс погано відмиту слизьку від масла тарілку. Звідки. Марія не зрозуміла як, але за їх сімейною пізньою вечерею опинилися і батько, і пацан.

Почали заходити пару раз в тиждень. Носатий худий Ігор – так звали тата, приносив з собою різні банани, апельсини. Їв мало, було видно, що соромився. Норовив залишити сина повечеряти одного. А потім повертався за ним. Незабаром Марія з’ясувала, що Ігор вдівець. Готувати не вміє. І стара бабуся його покійної дружини, і її син від першого шлюбу перебиваються найпростішою їжею. Сир, яйця варені, каша з пакетиків.

Марія вдумалася в ситуацію не відразу. Бабуся покійної дружини, і її син від першого шлюбу. А де рідний батько? Де інші родичі. Зникли з горизонту, як тільки Галя злягла. Вона хворіла близько трьох років. Їм усім тоді довелося несолодко.

Ігор не був слабкодухим. Хоча і не кликав на допомогу нікого ні зі свого боку, ні з боку Галини. Не вийшло. Але не зміг кинути стареньку і пацана, який вже давно кликав його батьком. У цій ситуації Ігор жив з напругою, загальною втомою і готовністю злетіти з котушок. Червоні від недосипу очі як би натякали, що йому несолодко. Та й голос зривався в розмовах …

Бабуся багато плакала. Пацан грубіянив і погано вчився. Погано жилося всій цій дивній компанії. Три людини під одним дахом. Три різних прізвища.

Марія вирішила допомогти просто від щедрості натури. Запропонувала готувати на обидві родини. Ігоря і його підопічних вона відразу і голосно почала називати сім’єю. Ваша родина. Наша сім’я.

Отже, Марія постановила рахувати гроші за продукти і харчуватися спільно. Третину суми вносить Ігор, дві третини вкладає в бюджет сім’я Марії. І всім в цій ситуації добре. Їй різниці майже немає. А бабуся, у якої все з рук валиться, і пацан хоч їсти будуть нормально. Спочатку Ігор сопів і пручався, бурчав, намагався доплачувати за працю, був філігранно посланий, вгамувався. При цьому дружити з чоловіком Марії він не вмів. Чоловіки один одного не дуже сприймали. Але хоч не сварилися.

Так, навантаження на Марію збільшилося. Але не в два рази. Хороші господині зрозуміють. Зате стареньку і пацана через місяць було не впізнати. Обидва з рум’янцем на щоках. Добріші, веселіші. Бабуся почала менше пихкати. Чоловік Марини відремонтував їй радіо. Знайшов якусь підходящу хвилю. Бабуся взялася слухати музику і анекдоти. Читати вона не могла, очі бачили дуже погано. Але градус бурчання сильно придушила.

Потім Марія навчила Васю мити посуд, підлоги, протирати плиту. Він намагався фиркати, що він не дівчисько. Але Марія це припинила. Куди подітися, якщо татові немає коли, а бабуся стара? Не розвалишся. І взагалі, кращі кухарі в світі – чоловіки. Вася не повірив. Марія сказала, що це факт. Легко перевіряється. І взагалі.

Вася пошукав в шкільній бібліотеці. Інтернету і комп’ютера у них вдома не було. Трохи пізніше з’явилися. Чи то його картинки вишуканих страв в кулінарних книгах надихнули. Чи то він вже і сам втягнувся. Але Марія скоро отримала кухарчука.

Не просто помічника, а спритного, діяльного, розумного. З хорошою пам’яттю і вмілими руками. Ігор в перший раз не повірив, що їсть борщ, приготовлений сином. Кострубато похвалив. Поцілував у верхівку. Сказав, мовляв, спасибі, сину.

Васю прорвало. Він голосно, навіть дуже голосно заревів.

Сини Марії витекли з-за столу. Чоловік пішов курити на балкон. Вася давився сльозами. Ігор намагався зрозуміти, що трапилося. Розібралися. Хлопчик сказав, що Ігор його сином не називав жодного разу. А він … він чекав. І вже зневірився.

Ігор розвів руками. Мовляв, ну … так вийшло. Що ж тепер. Пробач. Вася кивав. Марія сунула дитині хустку. Постукала кулаком по лобі Ігорю. Не боляче, не образливо, але так, щоб надихнуло його. Відправила хлопчика вмиватися.

Трохи пізніше всі пили чай. Їли млинці з варенням. Їх теж Вася напік. Ігор невміло хвалив дитину. І активно жував. Млинці і правда вийшли смачні.

Сім’я Марії за поданням спостерігала з повним захопленням. Хлопчики і чоловік навіть з’їли менше ніж зазвичай.

У молодшого сина очі горіли. Марія ще подумала, треба ж, скільки цікавості з інтересом. Ніби журналіст який – видобуток відчув. І ось-ось випитувати щось почне. Погрозила йому. Ведмедик – сімейне прізвисько. Ведмедик – покивав. Маму послухав. Погодився не відсвічувати.

У Ігоря, Васі та бабусі, насправді, звичайно, прабабусі, але кому яке діло до такої точності? – з того вечора все остаточно почало налагоджуватися. Не сказати, що пацан став відмінником. Але викликати в школу Ігоря перестали. Папери він через деякий час переоформив з опіки на повноцінне усиновлення. Кількість прізвищ в сім’ї скоротилося з трьох – до двох.

Щасливий Вася зопалу пообіцяв татові п’ятірки. Ніхто не повірив. Ну і нічого страшного. Бабуся жила ще досить довго. Але до останнього була активна. Не злягла. Машинку для білизни Ігор купив. Так що прання теж перестало бути проблемою.

Кілька розведених подруг Марії на Ігоря поглядали. Але не складалося. Він в результаті одружився з медсестрою з поліклініки. Яка до них забігала робити бабусі уколи. Тільки тоді спільне харчування сімей і припинилося. Але менше спілкуватися не стали.

P. S: Молодший син Марії і Василя дружать досі. Один майже став шеф-кухарем. Ще крок і все складеться. Другий тренер в спортшколі. Ігор зі своєю медсестрою народили ще пару дівчат. З однією з них Михайло скоро одружується.

Традиційні п’ятничні млинці на дві сім’ї печуть по черзі: то Вася, то Марія …

Ви б допомогли своїм сусідам, якби вони цього потребували?

Ira
Content Protection by DMCA.com
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector