– У них не лише заміський будинок, але й чотири квартири, уявляєш?! – жалілася 40-річна Марина на батьків свого чоловіка. – І все дістанеться Вові, молодшому братові!
– Це чому вони так вирішили? – здивовано запитує подруга Світлана.
А я звідки знаю? Вова самотній, живе в трикімнатній квартирі в столиці, але має ще одну двокімнатну у Львові і дві менші в Одесі. За містом у нього триповерхова дача. Мало йому, виходить. А мій Льоня з пустими руками.
Леонід з Мариною вже 13 років разом. У них двоє синів. Одному 7 років, а іншому 11. З свекром та свекрухою Марина завжди не ладнала, адже ще з самого початку вони намагалися втрутитися у їхнє особисте життя і вчити, як правильно жити. Досить того, що мати чоловіка критикувала фірмові страви Марини, так ще й вимагала, щоб та її називала мамою.
– У мене є своя матір. Другої мені не треба, – різко відповідала невістка.
Та справжні труднощі розпочалися після народження першого сина. Свекруха почала заходити в гості без попередження. Та Марина не стала цього терпіти і просто ігнорувала дзвінки жінки та стукіт у двері. Згодом жінка усе зрозуміла і перестала пхатися у їхнє життя.
Марина давала собі раду з дітьми. Інколи їй допомагала друга бабуся її матір.
Сини виросли і зовсім перестали спілкуватися з матір’ю чоловіка.
Батьки Леоніда були заможними людьми. У них була можливість багато подорожувати, ходити на театральні вистави та вечері з друзями в ресторані. З Мариною та Льонею вони рідко підтримували зв’язок. Навіть на свята в останній момент з’ясовувалося, що їх немає в Києві.
І раптом вони дізнаються про їхнє рішення віддати усе Володимиру. Марина вирішила не мовчати і подзвонила до свекрухи, щоб вияснити в чому справа.
– А ти як собі думала? З онуками не дала спілкуватися і Льоню від нас відвернула. Володя ж про нас не забув! І подзвонить, і в гості приїде! Тому все справедливо.
А ви згідні з рішенням батьків?
