Після розлучення Інна поїхала на заробітки. Через 10 років з’ясувалося, що усі зароблені гроші її матір віддала молодшому синові, який сказав, що не поверне ні копійки. Зрада прийшла звідти, звідки не чекали

Ти не можеш беземоційно відреагувати на зраду людей, тим паче близьких. 

Як знову навчитися довіряти людям? До кого звернутися за підтримкою і порадою? І зараз ми говоримо не про подругу чи рідну матір.

Людська зрада

Коли чоловік Інни вирішив піти, то вона спокійно прийняла цю інформацію. Жінка не влаштовувала сцен, а просто зібрала його речі. Було помітно, що Ігор відчував свою провину, але не міг промовити й слова через невпевненість й страх.

Інна залишилася 25-річною розлученою жінкою, а на руках у неї була хвора дитина. Роботи немає, а гроші потрібні на лікування дочки і оплату комуналки. Все, що у неї було — половина будинку в селі. 

Жінці нічого не залишалося, окрім заробітків закордоном. У неї була однокласниця в Іспанії, яка давно запрошувала до себе. Обіцяла стабільний заробіток. Це єдина надія, адже про аліменти можна забути. 

Дочка залишається в бабусі, а Інна купує квиток на літак в чужу країну. У неї немає особливих здібностей. Вона вміє лише прибирати і прати одяг. Та їде з надією на краще. 

Спочатку було складно морально, але за пів року стало легше. Інна познайомилася там з іншими українками, з якими почала разом жити. У такій компанії було простіше та веселіше. 

Перший час грошей не вистачало навіть на їжу, а тепер вдавалося щось відправляти додому. 

Так минуло 3 роки. Жінка хотіла приїхати на місяць в рідну домівку. Та сталося горе. Її донечка, Христинка, покинула цей світ. Матір була в скорботі. Їй більше не хотілося жити.

Інна прийняла рішення продовжувати працювати закордоном. Вона намагалася не думати про своє горе,  але й особисте життя не було у неї на думці. Зароблені кошти Інна відправляла матері на збереження. 

Через 10 років Інна далі була самотньою. Однак вона почала значно більше заробляти, завдяки отриманим навичкам та знанням. Вона влаштувалася на приватну фірму і почала прибирати на великій кількості об’єктів. 

Згодом вона придбала собі авто. Не дороге, та все ж. Продовжувала жити  на орендованій квартирі, але тепер сама. На харчі вона багато не витрачала. Адже через постійну спеку вона могла насититися бюджетними салатами.

Та згодом вона зрозуміла, що сумує за домом і вирішила, що пора вертатися. Грошей заробила достатньо, щоб зайнятися власним бізнесом. 

Розповіла новину матері, а та сказала, що усі гроші віддала синові, брату Інни. Він побудував собі будиночок, але обіцяє. що скоро все заробить і поверне.

Інна кілька разів телефонувала до нього. Нарешті на сьомий раз він відповів.

— Алло, — прозвучав роздратований голос.

— Віталік, нарешті. Як поживаєш? Як будинок?

— Інна, я в тебе грошей не брав. Матір мені кілька разів давала кошти, тому всі претензії до неї.

— Ти жартуєш? Я 10 років працювала, а що мені тепер робити?

— Просто не приїжджай, а продовжуй жити там, де ти є. Тут на тебе ніхто не чекає. Удачі. 

Інні довелося все ж послухати пораду брата. Вона залишилася в Іспанії, але змінила телефонні номери. 

А вас коли-небудь зраджували?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: