Рахувати, на що ми з чоловіком витрачаємо гроші я почала цього літа. Зробила табличку, куди записувала усі наші розходи: продукти, комунальні, розваги.
Найбільше мене привела в шок графа з продуктами. Виявляється, ми купуємо багато непотрібних і шкідливих харчів.
Ціни на них завищені, склад незрозумілий. Тому я вирішила відмовитись від цих 5 продуктів. Їх можна замінити на домашні смаколики. Доведеться повозитись, та що поробиш.
1. Копчена грудинка.
Це найдорожчий продукт у списку. Як на мене, найнекорисніший. Мій чоловік часто любить балувати цією смакотою. Може витратити на середній кусочок 200-300 гривень. А це немалі гроші. Її легко можна замінити на щось інше. Або ж як чоловіку закортить я зроблю сама.
2. Сосиски/сардельки
Скільки я передач передивилась, де розповідали, що магазинні сосиски зроблені з паперу. Не мають ніякої харчової цінності, а приносять лише шкоду. Краще помучитись, але зробити їй вдома.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
А ціна в супермаркеті на них захмарна. Дитячі сосиски коштують близько 100 гривень. Ні, можна, звісно, купити і за 20 гривень, але потім можна в лікарню з отруєнням ще потрапити, не доведи Господи.
Був час, коли я взагалі їх не купувала. Але, потім був такий період, у нас з чоловіком добавилось роботи і не було достатньо часу, аби готувати. Тож довелось перебиватись тим, що простіше.
Та потім я зрозуміла, що це не вихід. І вирішила, що у вихідний день, ми виділимо час і наробимо домашніх пельменів, закинемо у морозилку, а потім витягнемо, як потрібно швидко щось зготувати.
3. Печиво
Не купляю. Почала пекти сама. Хоч це і дорожче, ніж купити, та набагато смачніше і корисніше. Якось ходила, дивилась на склад магазинного печива. Суцільні жир: рослинний, кондитерський і тому подібне.
Краще посмакую печиво раз у тиждень, але точно знатиму, з чого воно зроблене.
4. Цукерки
Так, акі звичайні вагові. Давно мене почали турбувати. Там така ж історія, як і з печивом. Усе має поганий склад. Заміняю на домашній мармелад, або чорний простий шоколад.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
5. Йогурт
Якось я побачила рецепт приготування йогурту в домашніх умовах, без спеціальних приладів. Від тоді ми багато економимо на дитячих йогуртах, які коштують 50 гривень за три ковтки. А ще я придбаю собі йогуртницю – так буде навіть легше робити смачний продукт. Інколи додаю заморожені ягоди з дачі. За такий склад я можу бути впевнена.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Провівши такий аналіз, я вирахувала, що нам з чоловіком вдається зекономити близько півтори тисячі гривень, не купуючи вищеперелічених продуктів. При цьому, ми харчуємось значно краще і ситніше.
А на які продукти ви витрачаєте найбільше грошей?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
25 фотографій, які обдурять ваші очі
