Коли Катерина Романівна дізналася, що її невістка Віта вагітна первістком, то сказала одразу – народжуватиме у її подруги. Вона працює акушеркою у пологовому будинку вже майже 30 років та більше нікому не довіряє. А на думку Віти та сина Андрія чхати хотіла, адже вона старша жінка та краще знає!
Всі місяці телефонувала до дівчини та запитувала, як її самопочуття. Могла навіть без запрошення у гості приїхати. Субота, 7 ранку – а вона вже на порозі стоїть. Часто її опіка переходила всі межі та переростала у суцільний контроль.
Зараз Віта з Андрієм живуть у столиці, разом орендують квартиру та мають хорошу роботу. Вони вже й обрали для себе чудового лікаря у приватній клініці, але свекруха зіпсувала всі плани – хоче, щоб народжувала тільки у її подруги та й все! Сама ж вона живе у невеличкому місті, де багатоповерхівки контрастують з сусідніми хатами та городами. А подруга працює у старому пологовому будинку, у якому ще з радянських часів ремонт ніхто не робив. Вважає, що у столиці нема кваліфікованих спеціалістів та тільки її подруга знає, як краще народжувати!
– Я вже вчора про все домовилася з подругою! Показала вашу палату і вона питає, коли ти завітаєш до неї на огляд. Завтра треба приїхати! Нехай тебе Андрій привезе на машині, вона завтра може тебе без черги прийняти зранку! – телефонує пані Катерина.
Їй байдуже, що завтра будній день та дівчині треба на роботу. Та й термін у неї не такий великий – тільки третій місяць, а свекруха вже так на сполох б’є, немов скоро вже час народжувати! А про те, що навіть на машині треба їхати добрих три години навіть чути не хоче. Постійно дорікає, що її допомогу ніхто не цінує та парі байдуже на здоров’я майбутнього синочка.
Та потім майбутня бабуся ледь не щодня телефонувала до дівчини, навіть вночі чи під час робочого дня:
– Я тут подумала, що малюка треба назвати Єремією або ж Григорієм. Красиві імена!
А через годину знову дзвінок:
– Або я ще тут прочитала, що дуже хороше ім’я для сина Радослав – буде дарувати всім радість!
Подружжя вже не мало сил терпіти телефонні дзвінки свекрухи та посварилися з нею. Тоді дівчина була на останньому місяці вагітності та стан здоров’я погіршився через нерви. Однієї ночі у неї почався жахливий біль у низу живота, тому хутчіше поїхали у лікарню, хоча до призначеного терміну залилося достатньо часу. Пологи, на жаль, пройшли досить важко та малюк народився кволим. Віта з малюком потрапили до реанімації та декілька днів пролежали у лікарні.
Весь рік батьки сподівалися, що скоро Олексійко одужає. Та лікар написав у картці невтішний діагноз – ДЦП. Молода матуся щодня їздила з немовлятком у басейн та займалися спеціальними вправами у клініках. А бабуся відтоді навіть жодного разу не приїхала, хоча її запрошували на виписку з пологового будинку. Тільки декілька разів телефонувала у Скайпі. Однак, не втрачала нагоди, щоб дорікнути подружжю, що це вони винні:
– Я вам скільки разів казала, що треба народжувати у моєї подруги? А ви не слухали. От тепер і поплатилися за такий вчинок. Я старша людина і мене треба слухати. От у вашій приватній клініці гроші здерли, а дитинка хвора народилася. А ось у нашому місті такого б не трапилося нізащо! Про ім’я я взагалі мовчу – Олексій! Воно йому зовсім не підходить! – щоразу лаялася пані Катерина.
Але Віта з Андрієм не звертають увагу на її слова. Вони собі живуть окремо та виховують малюка. Люблять його з кожним днем все більше й більше. Та свекруха ніяк не заспокоїться – вже й всім родичам розповіла, що це діти винні та самі лиха накоїли. Треба було слухати старшу жінку!
На вашу думку, хто не правий у цій ситуації? А ви дослухаєтеся до порад своїх родичів?
