– Чому не йдеш до хати? – спитала втомлена мати свого сина, який сидів непорушно на ганку.
Олег виглядав засмученим, сперся до стіни та поклав голову на зігнуті коліна, як у дитинстві, коли щось траплялося.
– Олеже, щось сталося? – почала хвилюватися мати, жінка втомлено витерла піт з чола та присіла поруч.
– Ні! Просто трохи просидіти хочу. Ти йди, я скоро…
Марина зайшла в дім, а її молодша дочка Ліля помітила стурбований погляд матері.
– Мамо, ти чого?
– Там Олег сидить на ганку, сумний, нічого не каже…
– А де його Даша, де діти? – переживала сестра. Інтерес не зникав, тож вона вирішила поглянути, що ж там таке.
Підійшовши до порогу, вона почула голоси. Зрозумівши, про що йде мова дівчина повернулась до матері.
– Він пішов…
– Що? Куди пішов?
– Від Даші з дітьми пішов… – сумно відповіда Ліля.
– Боже! Що тепер буде! – зойкнула мати.
– Я почула, як він сам навіть не зміг сказати їй правду. Написав листа і попросив сусідського хлопчика віднести його…ти можеш собі це уявити…
– А діти де?
– Так чого ти мене це питаєш? Сина свого спитай! Як так можна, я нічого не розумію. Мабуть, мені час додому, а то бути з ним під одним дахом мені щось неприємно!
– Сину, що ти наробив? – сіла від емоцій мати та взялася руками за голову.
– Ти хіба не знала?
– Не знала чого? – продовжувала та.
– Що твій Олег до іншої ходить ночувати. Сусіди тільки про це й говорять. Я коли поїхала на ринок, то мало не згоріла від сорому, що мій брат здатен на таке.
– А я що? Звідки мені про це знати? Він тільки приходив їсти й казав, що їде геть у справах! Лишися, доню, прошу тебе!
– Треба Дашу набрати… – та телефон дівчини був поза зоною. – Вранці поїду до неї, а то так не робиться…
Наступного ранку двері квартири відчинила заплакана Даша, запросила її на кухню.
– А діти в школі? – спитала Ліля. – Вони знають?
– Так! Про тата я ще нічого не казала… Я нічого не розумію, адже між нами все було добре! Ми навіть не сварилися…
Розмову, яку Ліля не знала як почати Даша почала сама.
– І я нічого не підозрювала. Ну бувало моментами, що він якийсь роздратований, але ж це не причина думати про коханку. Новий проєкт, багато роботи…
Останнім часом він більше часу проводив у селі. Пояснював, що багато працює, а потім йде вечеряти до мами й там залишається спати.
– Ви завжди були прикладом пари для багатьох.
– Ти не говорила з ним? Може я чимось його образила? Ти б змогла відвезти мене до нього? Нам треба поговорити. Я не знаю, що робити далі… Він на себе не схожий, мій Олег би так не міг.
– Зміг. – Даша знову заплакала.
Тим часом Олег пішов до будинку коханки. Жінка радісно зустріла його на порозі.
– Ну і чого ти так довго? Я скучила!
– Я пішов від дружини.
– Я бачу, ти знову зі мною! Ходімо скоріше всередину!
– Ти не зрозуміла, я пішов від неї назовсім. У тебе знайдеться місце для мене? – посміхнувся Олег.
– Звичайно, любий! Дмитрику, ходи. привітаєшся з дядьком Олегом, тепер він житиме з нами!
За хвилину почулося радісне дитяче “ура”, хлопчик вибіг та обійняв чоловіка. Малий був трохи молодшим за його різного сина Сашка.
У цей момент Даша намагалася заспокоїтись. Пояснила, що Олег не писав смс, а передав їй листа з вибаченнями. Пояснював, що не припинить допомагати з дітьми.
Від кожного дзвінка жінку аж підкидувало, вона до останнього думала, що її просто розіграли. Що скоро він повернеться, обійме її та скаже, що любить.
В Даші двоє дітей. Молодша Діанка тільки пішла до школи, їй потрібен додатковий час, щоб допомагати з уроками. А старший син у третьому класі, тож забирати його не було змоги. Довелося писати заяву, що хлопчик може сам приходити додому.
– Як мені тепер встигати з дітьми й роботою? – журилася Даша.
– То попросімо мою маму, – запропонувала Ліля. – Вона і так вільна, тим більше їй самотньо. Я зараз їй подзвоню і спитаю…
Пояснивши ситуацію з внуками Ліля очікувала почути зовсім іншу реакцію від матері.
– Ти що. Я не зможу! Вони ж наче розійшлися, як це виглядатиме, що допомагаю колишній невістці?
– Але, мамо! Ти допоможеш не їй, а своїм рідним внукам! – Ліля не вірила почутому.
– Добре, як це буде стосовно Олега? Він і так залишить їй все.
– Що залишить? Квартира і так Даші чи ти забула? Ну я тебе зрозуміла. Побачимо, що ти потім сама не просила допомоги від неї.
Та час і обставини все вирішили за них. За певний час у Лілі зявився кавалер. На третьому побаченні дівчина дізналася, що його бабуся живе у тому ж будинку, що й Даша з дітьми.
– А ти не був проти, якби твоя бабуся мала нову компанію? У мене племінники, яких немає не кого залишити, а вона сумує одна.
– Ти знаєш, непогана ідея! Тим більше вона працювала вихователем та любить дітей.
Бабуся зраділа. Та навіть не хотіла брати грошей за те, що так виручала Дашу.
Мати Даші жила далеко разом з вітчимом. А в батька була друга сім’я. З 12 років дівчина росла у бабусі, після смерті якої успадкувала ту квартиру. Батько наче пропонував їй поїхати до нього, але навіщо Даші полишати свою квартиру, ще й брати зі собою дітей до по суті чужих людей. Залишилась.
Поволі вона приходила до себе, не зривалася, не плакала. Звісно їй було важко, але вона розуміла, що повинна триматися заради дітей.
Вона багато працювала і це дало свої результати. З кожним місяцем Дашу помічали на роботі все більше, а потім і про підвищення стали говорити.
Діти росли. Олег почав сумувати за ними та наважився прийти. Це його кохана забороняла приходити, щоб він часом не повернувся у сім’ю. Спершу Даша думала, що пробачить його за все, але час дав зрозуміти, що як раніше вже не буде.
Діти сумували за батьком, він і сам це добре розумів. Став приходити частіше. А Даша за той час у салон піде.
Потім їй сусідка розповідала, що якась жінка приходила і довго у двері стукала.
– А це, мабуть, жінка мого колишнього! Ревнує бідолашна!
Потім Даша попросила, щоб він сходив на батьківські збори сина, поки вона піде до дочки. Той так зрадів. Хотів залишитись довше, щоб вони ще поговорили…
– Добре Олег, поговорили й вистачить. Я спеціально, щоб цю твою позлити, щоб вона зрозуміла як це важко, коли людина, яку ти любиш більше за життя зраджує тебе. Хоча навряд чи вона тебе кохає так, як я кохала.
– Кохала? – повторив він.
– Так, Олеже, кохала, все пройшло вже.
Він пішов, усе зрозумів.
Від коханки теж пішов, поїхав кудись, там одружився через рік. Дітям допомагає, завжди на зв’язку. Ліля другу дружину хвалить, їздила до них, гарна каже.
– А Даша як? – спитав якось брат.
– Та як.. живе, – відповіла Ліля. – Все добре у неї, є кохана людина, з’явилася через деякий час. Заміж не виходить. Каже була вже… Каже, що довіряти комусь і безмежно любити дуже важко.
Але нічого, діти часто приїжджають до бабусі. Стосунки між нами гарні. Даша всіх вибачила та живе щаслива!
А як би ви вчинили на місці Даші?
Фото з відкритих джерел
