Ірина дізналася цю новину випадково, від сторонньої людини. Тоді власниця квартири прийшла забирати плату за житло та почала бідкатися, що буде дуже сумувати за дівчиною:
– Ох, так шкода, я так до вас звикла. А тепер треба знову нових орендарів шукати.
– Так ми не збираємося переїжджати.
– Хіба? Мені твій чоловік Остап сказав, що ви наступного місяця з’їжджаєте геть і це остання плата за житло. Ти ж будеш народжувати у своєї матері, а він – жити з друзями у гуртожитку.
Ірина познайомилася з Остапом 4 роки тому, коли вступили до університету. Разом проводили багато часу, готувалися до екзаменів – все так закрутилося, що після університету хлопець зробив пропозицію руки та серця. Правда, вирішили просто розписатися, бо грошей обмаль та і вони тоді жили на орендованій квартирі. Добре, що господиня хороша була та закривала очі на те, що молодята могли вчасно не заплатити за комунальні послуги. А зараз Остап з Іринкою помалу відкладають гроші на іпотеку, бо чекають на поповнення у родині.
– Після такої ситуації з пандемією Остап втратив роботу. Потрапив під скорочення. Декілька тижнів не міг знайти роботу, пішов працювати у таксі. Добре, що мені дозволили працювати дистанційно. Правда, ми спершу хотіли купити машину, квартиру, а вже тоді про малюка думати. Але одного дня побачила дві смужки на тесті. А Остап зрадів. Заспокоював, що гроші ми ще встигнемо заробити, а зараз треба думати про дитинку. Лікар каже, що все чудово, у нас буде донечка. Всі мої аналізи у нормі, я здорова.
Правда, чоловік не поспішав до дитячого магазину купувати одяг та підгузки. Тільки зараз Іринка зрозуміла, чому він так відтягував момент – хотів, щоб всі необідні речі купила теща за свій рахунок. А новина про те, що вона буде народжувати в селі взагалі якось вибила з колії. Остап навіть з нею не порадився та все вирішив. Іра в село, він – у гуртожиток. Вона ж там не пропаде, будуть батьки поруч. Невже чоловік просто хоче таким чином уникнути відповідальності?
– Вирішила з ним серйозно поговорити. А Остап сказав, що так буде набагато легше, адже він просто хвилюється за мене. Адже у селі свіже повітря, мама на пенсії, город, сад, домашня худоба – набагато краще, ніж у місті. Пообіцяв, що буде приїжджати на свята й вихідні. Рік поживу та назад переїду. Немов я не жінка, а меблі, які можна перевозити туди-сюди.
Але мама дівчини також не в захваті від такої ідеї. Вона ж не просила дитину для себе народжувати, хоча раніше аж плакала від щастя, коли дізналася про вагітність. Обіцяла купити іграшки та в’язати одяг.
– А зараз мама немов змінилася та, здається, що їй байдуже на мене та онука. Каже, що нема потреби в’язати одяг, коли можна у магазині все купити. Не хоче зі мною коляску вибрати, їй це не цікаво.
Іра досі не може зрозуміти, що відбувається у голові чоловіка. Подруги всі намовляють подати заяву на розлучення, адже вважають, що Остап просто хоче скинути на тещу та Іру всю відповідальність за дитину. Але дівчина бачить, як чоловік переживає за неї та малюка, допомагає їй у господарстві та всіляко підтримує. Чи їй просто здається?
А, можливо, народити у селі не така вже й погана ідея? Все таки там набагато краще, ніж у місті. Та й матуся буде поруч, у неї досвіду побільше.
Що б ви зробили на місці Іринки? Варто поїхати до мами чи розлучитися з Остапом?
