Літній чоловік з 25-річним сином увійшли до вагона поїзда і зайняли свої місця. Хлопець сів біля вікна.
Як тільки поїзд рушив, він висунув руку у вікно, щоб відчути потік повітря і раптом захоплено закричав:
– Тато, бачиш, всі дерева йдуть назад!
Літній чоловік посміхнувся у відповідь.
Поруч з молодим чоловіком сиділа подружня пара. Вони були трохи розгублені тим, що 25-річний чоловік поводиться, як маленька дитина. Раптово хлопець знову закричав у захваті:
– Тато, бачиш, озеро і тварини… Хмари їдуть разом з поїздом!
Пара зніяковіло спостерігала за дивною поведінкою хлопця, в якій його батько, здавалося, не знаходив нічого дивного.
Пішов дощ, і краплі дощу торкнулися руки хлопця. Він знову переповнився радістю і закрив очі. А потім закричав:
– Тато, йде дощ, вода чіпає мене! Бачиш, тато?
Бажаючи хоч чимось допомогти, пара, що сиділа поруч, запитала літнього чоловіка:
– Чому Ви не відведете сина в яку-небудь клініку на консультацію?
Літній чоловік відповів:
– Ми тільки що з клініки. Сьогодні моєму синові повернули зір…
Неможливо судити про справи й вчинки інших людей, не володіючи при цьому всією повнотою знань. «Не судіть, щоб і вас не судили» (Від Матвія 7:1).
