– Ось що у людей в голові, а? – розповідає 33-річна Надія. – Кинулася до мене на шию, як ніби кращу подругу зустріла.
«Я така рада, ти не уявляєш!»
А я стільки сліз пролила через цю Аллу в дитинстві! Ми в одному класі вчилися, вона була зірка, а я – звичайний капловухий очкарик-посміховисько … І ось у восьмому класі Алла і її подружки взялися за мене не на жарт. Речі ховали, клеєм підручники залили, куртку нову зіпсували в роздягальні, іржали, історії якісь про мене вигадували. Ой, та що тільки не робили!
– Зрозуміло. А дорослі знали?
– Я маму благала перевести мене в іншу школу, але вона вважала, що бігати, коли ні в чому не винна, не можна. Я повинна прийняти бій. Звичайно, я цього не зробила, сили були нерівні … Вчителі? Ну, бачили, я думаю, але вважали за краще робити вигляд, що нічого не відбувається … Загалом, довчилася я сяк-так в цій школі, забрала атестат і бігла звідти, не обертаючись, навіть на випускний йти відмовилася навідріз. Зібрала речі і поїхала – якомога далі від усіх цих людей!
… Зараз Надія живе в Києві, одружена з успішним заможним чоловіком, виховує дочку, будує будинок. Чоловік носить Надю на руках, дочка росте розумненькою і талановитою дитиною. Життя вдалось.
І тільки дитинство і рідне місто Надя згадувати не любить – через ті шкільні історії і, в кінцевому підсумку, через колишню однокласницю Аллу і її компанії.
– Поїхали з чоловіком в Ікеа, треба було дещо подивитися для будинку, ходимо-блукаємо, і раптом, звідки не візьмись, не хто-небудь, а сама Алла! – зітхає Надія. – Летить навперейми до мене з обіймами! Краща подруга, не інакше … Невже вона не пам’ятає все те, що було, або думає, що я не пам’ятаю? Вражаюче … Йде з чоловіком, і треба ж так, виявилося, що мій чоловік добре знає її супутника. Виникла пропозиція пообідати разом, але я відмовилася навідріз. Потім чоловікові пояснила, чому, і що нас пов’язує з цією самою Аллою …
Чоловік розповів Надії, що Алла зі своїм чоловіком, виявляється, лікуються вже кілька років – хочуть дитину, а ніяк не виходить.
– Я так прослухала з п’ятого на десяте, чесно кажучи, мені це не особливо цікаво! – розповідає Надя. – Що там у Алли, як – тільки цього мені не вистачало. Я про неї п’ятнадцять років нічого не чула, і чути не хочу. З ким вона живе, від чого лікується – мені все одно!
І на цьому історія скінчилася б, але через кілька днів Надії зателефонувала мама з далекого міста дитинства.
– А знаєш, кого я зустріла? – між іншим запитала вона дочка в розмові. – Мати Аллочки з вашого класу. Ти пам’ятаєш Аллу? Повинна пам’ятати, у вас же якісь конфлікти були в школі … Ой, у Алли так життя склалося, нікому не побажаєш.
Надя спочатку не хотіла слухати про Аллу, але потім зацікавилася. Яка там може бути проблема? Вона своїми бачила Аллу тільки недавно, та була бадьора, весела і навіть при чоловікові-бізнесменові.
… Виявляється, після школи красуня Аллочка запалювала в їхньому містечку настільки бурхливо, що навіть стала місцевою знаменитістю. Потім завагітніла, але чоловік від дитини і від перспективи стати батьком відмовився навідріз. Алла довго зволікала, сподіваючись, що він одумається, але цього не сталося, а народжувати і виховувати в поодинці не наважилася. В результаті невдалої операції тепер не може мати дітей …
Після цього Алла кинула все, поїхала в Київ, де почала життя з нуля. Принаймні, спробувала. Знайшла хорошого чоловіка, намагається створити з ним сім’ю …
– Тобто водить вона приятеля мого чоловіка за ніс! – усміхається Надія. – Всіх подробиць її життя, а також і здоров’я, він напевно не знає … Лікується він, про дітей мріє … От візьму як-небудь, наберуся нахабства, подзвоню і розповім все. На згадку про золоте дитинство!
– Не шкода її?
– Знаєш … Було б шкода, якби вона не кинулася мені на шию з щебетом, ніби нічого не було. Якби вона покаялася хоч на хвилину! Попросила вибачення … Але ні. Там емоційний інтелект як у чайника, схоже. Непробивний …
***
А якби ви могли помститися шкільному кривдникові, за умови, що вам за це нічого б не було – стали б цим займатися?
Чи благородно пройшли б мимо, нехай покарає життя?
