Оленка зі своїм чоловіком Петром вже 10 років разом. Хороша дата, вирішили відсвяткувати олов’яне весілля у ресторані, запросили всю родину та друзів. А свекруха пані Антоніна зробила сюрприз – подарувала свою дачу, невеликий будиночок за містом. Однак, подружжя такому сюрпризу не зраділи.
– Будеш там вирощувати квіти, у тебе вдома вже місця нема, а там великі грядки! – посміхалася пані Тоня та простягнула ключі.
– Дякую – радісно удала жінка, хоча сама скривилася, як почула таку новину.
Олена та Петро звикли до міської метушні, вони навіть жодного разу сапу в руках не тримали. А всі кімнатні рослини – штучні квіти, стоять тільки для декору і не більше. Вони щовихідних з дітками гуляють у парку чи в зоопарку або ж кінотеатрі, адже у столиці є багато розваг.
– Ось у наших друзів котедж. Там і басейн, майданчик для діток, вдома все для комфортного життя – пральна машинка, душ, телебачення та Інтернет. Жодних помідорів чи огірків у теплиці, ну просто рай. Можна шашлики посмажити, на сонечку позасмагати чи фільм цікавий переглянути.
А дача свекрухи, м’яко кажучи, нагадувала сарай: висока трава, яку ніхто не косив давно, всюди бур’яни, старий паркан та дах протікає. Там багато робити, треба наймати бригаду, щоб все поремонтували, а це дороге задоволення. Та на дачі не те, що Інтернету чи супутникового телебачення не було, а води теплої! Важко у таких умовах жити. Однак, нещодавно свекруха розповіла один “секрет”.
– Виявляється, що ця дача куплена в кредит та свекруха ще не всі гроші за будиночок віддала. Тому вона вирішила нам його “передарувати” і таким чином повісити нам на шию її кредит. Але зараз я працюю дистанційно, зарплату зменшили майже на половину. Ще й Петро потрапив під скорочення. Добре, що у нас є деякі заощадження, однак, ми не готові зараз ще витрачати стільки грошей на чужий кредит!
А пані Тоня образилася на сина з невісткою. Мовляв, вони такі невдячні, не хочуть жити на її дачі. Показово зібрала всі свої речі та переїхала туди. Однак, старенька ніде не працює, тому майже вся її пенсія йде на оплату кредиту, ледь вистачає на ліки та продукти. Ще й родичам розповіла про такий “поганий” вчинок рідних. Тепер всі на Оленку та Петра косо дивляться. Як вони посміли так образити стареньку жінку?
– Але у нас і так з головою вистачає проблем! Гроші, робота, квартира. Скоро зима, а як на дачі жити, якщо там навіть батареї нема, тільки старий камін? Теплої води нема, треба кип’ятити на вогні, дах протікає, підлога скрипить. Ремонт не встигнемо зробити. А ще кредит виплачувати? Ні, дякую, але ми не просили свекруху дарувати нам дачу. Могла вже на старості років хоча б трохи розуму мати. А вона таке утнула!
Часто кажуть, що головне не подарунок, а увага. Але зараз виходить, що Оленка з Петром ще мають багато грошей докласти, щоб старенький будинок до ладу привести. Однак, хіба свекруха хоча б запитала? Вони звикли до міста, а життя на дачі навіть не уявляють. Для них це не відпочинок, а справжня каторга. Ще й до міста далеко, а в них є малі діти. Поблизу нема навіть нормальних маленьких крамниць, а про великі супермаркети чи розважальні центри й годі говорити.
Хто не правий у цій ситуації? Що б ви порадили зробити Олені? Варто все-таки прийняти такий подарунок від свекрухи?
