Я ніколи не знала, що таке багатство, розкіш і безтурботне життя.
Мама ледь кінці з кінцями зводила, щоб мене прогодувати, одягти ще й в школу зібрати. Тата я жодного разу навіть не бачила — він покинув нас, як тільки я народилася. Мабуть, виявився неготовим до справжньої сім’ї і відповідальності.
Коли мені було 13 років, я почала підробляти, щоб трохи допомогти найріднішій. Ніяка робота мене не лякала — за все бралася.
Як тільки закінчила школу, заприсяглася собі, що за будь-яку ціну втечу з села до міста. В рідній Жирівці на щасливе майбутнє можна навіть не сподіватися.
Переїхала до Львова. Вступила до місцевого вишу на педагогічний факультет. На другому курсі закохалася по самі вуха.
Дмитро здавався мені таким надійним, добрим і серйозним хлопцем. Він підкорив мене з перших хвилин знайомства. Я довірилася йому, хоч мама завжди наказувала мені з особливою обережністю ставитися до чоловіків.
Дарма я її не послухала! Як тільки я повідомила йому, що вагітна, він зник з мого життя так само швидко, як і з’явився.
Я так боялася повторити мамину долю, але вона мене таки наздогнала.
Навіть не знала, як тепер жити далі. До мами повертатися соромно — не тягтиме вона ж нас обох на своєму горбі. Сама впораюся.
На перших порах мені дуже допомагала подруга. Її батьки досить заможні люди, тож вона носила мені в гуртожиток величезні пакети всіляких корисних і поживних смаколиків.
Коли живіт став помітним, довелося взяти академвідпустку.
За кілька місяців я народила прекрасну дівчинку і майже одразу влаштувалася на роботу. Повернулася до того, від чого втікала — до миття посуду.
Керівник ресторану — молодий і вродливий чоловік. Він без жодних питань погодився взяти мене на роботу, ніби передчував, що я у відчаї.
Відтоді розпочалися мої “веселі” будні.
Улянку залишати було ні з ким. Тоді я й вигадала геніальний план. Ховала дівчинку в чорну сумку і несла з собою на роботу.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я працювала дуже сумлінно. Залишалася допізна, щоб погодувати перед виходом дитину.
Навіть подумати не могла, що увесь цей час Олександр Павлович за мною пильно стежив.
– Анно, заждіть! Покажіть, що у вашій сумці.
– Я… я не можу.
– І не соромно Вам? Я ж Вам довіряв. А ви просто з-під мого носа крадете.
– Що? Краду?! – в той момент я відсунула замок і з сумки визирнула маленька голівка моєї донечки.
Керівник поглянув на мене дуже здивованими очима.
– Ходіть до мене. Про все розкажете.
Я виговорилася, виплакалася, і мені стало значно легше. Дивне відчуття, ніби з моєї душі злетів камінь.
– Мені так соромно, але іншого виходу просто нема, — видавила я крізь сльози.
– Все нормально. Я тебе розумію. Сам не з чуток знаю, як воно жити без батька.
– Ви ж мене не звільните? Мені потрібно за кімнату платити. На квартиру вже не вистачає.
Він трохи подумав, а тоді витягнув з кишені в’язку ключів і сказав:
– Зробимо так: житимеш у мене. Я все одно вдома майже не буваю.
– Як? Я не можу, це ж незручно… А як же робота?
– Яка робота?! Тобі з дитиною сидіти треба. Вона ж геть маленька.
– А гроші?
– Гроші я тобі платитиму, як своїй домогосподарці. Я сподіваюся, ти вмієш готувати, прибирати, прасувати.
– Звісно! Я все вмію.
Саша й справді спершу вдома рідко з’являвся, але чим більше часу я в нього жила, тим частіше він залишався на сніданок і повертався до вечері.
З часом я помітила, що він дивиться на мене якось по-особливому, робить компліменти, з дитиною допомагає.
Одного вечора він підійшов до мене і сказав:
– Аню, ти мені подобаєшся. Дуже навіть. Не знаю, чи це взаємно, але я більше не можу приховувати свої почуття… Може, б ми спробували створити власну сім’ю. Улянці батько потрібен.
Я мало не розплакалася від щастя. Я давно вже закохалася в Сашка, ще коли вперше його побачила на співбесіді.
Мій голос тремтів так, що я не могла мовити й слова, тоді я встала навшпиньки і поцілувала найкращого у світі чоловіка.
– То це означає “так”?
– Без сумніву!
Команда “Цікаво про” розчулена цією історією від нашої підписниці, яка ще раз доводить: після темної смуги в житті завжди настає найсвітліша. Треба тільки вірити і надіятися.
Чи зворушила Вас ця історія?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото ілюстративне
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Які продукти з кухні підійдуть для підгодовування кімнатних квітів
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Картопляна шкірка — це все, що потрібно для орхідей. Рецепт кращого добрива для пишного цвітіння
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Хоч з яблуками, хоч з бананами! М’який, повітряний пиріг на сковороді
Вовк, – промайнуло в голові у жінки. Вона взяла палицю, яка лежала поруч і почала поволі вставати
Як привчити себе регулярно готувати чебуреки. Рецепт чебуреків з м’ясом
У нас в сім’ї є дуже хороша традиція – кожні вихідні ми збираємося на нашій дачі. Всі, хто живе в нашому місті, ті ж, хто живе далеко теж приїжджає до нас, тільки рідше
15 дивовижних фотографій, які допоможуть пізнати секрети нашого світу і при цьому отримати величезну насолоду
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
Надзвичайно смачний полуничний торт без випічки з полуницею
Жінка на світлофорі посковзнулася, випустивши з рук коляску, яка покотилася з гірки через перехрестя
