Повернувшись додому, побачив її, як вона сидить на дивані і дивиться чергову бразильську мильну оперу. Вона, як і завжди, тримала в зморшкуватих руках хусточку, розшиту польовими квітами, і з легкою посмішкою стежила за виром почуттів з екрана.
Бабусю привезли з лікарні. Вона ледве ходила, насилу говорила, іноді тихо сміялася, бурмочучи щось собі під ніс, іноді зітхала і дивилася у вікно, за яким яскраво палало спекотне літо. Так само часто вона могла сказати що-небудь невлад, а потім дивитися на тебе, як на божевільного, що не розуміє простих слів. Або просто мовчала, думаючи про щось своє. Її улюбленою фразою була – «Став чай». Саме її вона повторювала найчастіше, коли вся родина збиралася увечері за одним столом і обговорювала події за день.
– Жах якийсь, – скаржилася моя мама, наливаючи в тарілку гарячого супу і ставлячи переді мною. – У нас на роботі мимра з’явилася. Молода і нахабна. Не подобається їй, бач, коли ми повільно працюємо, коли з обіду невчасно приходимо, коли звіти на хвилину затримуємо.
– Став чай, – сказала їй бабуся і посміхнулася. Мама втомлено зітхнула і, похитавши головою, сідала за стіл і присувала до себе тарілку з супом.
– А сьогодні Наталю до сліз довела. За помилку в звіті. І якби ж то цифри неправильні, а тут букву вона пропустила.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Став чай, – говорила бабуся, забираючи ложку в сторону.
– Потім чай, мам. Після вечері, – говорила моя мама, знову повертаючись до проблем на роботі. Я слухав її неуважно, намагаючись швидше повечеряти і втекти в свою кімнату дивитися нову серію улюбленого серіалу. Навіть батько щось невиразно хмикав, гортаючи газету і не звертаючи уваги на бурчання мами. Так тривало до тих пір, поки мама не знаходила вдячного слухача і не переключалася на відсутність уваги.
– Віть! Ти можеш хоч раз свою газету за столом не читати?
– Ой, – кривився батько і, різко струшуючи газетою, демонстративно її прибирав. – Одне і те ж постійно, Валь. Яка різниця? Я ж слухаю тебе.
– Став чай! – серйозно говорила бабуся.
– Зроби вже бабусі чай, – роздратовано говорив батько і, нашвидку посьорбав суп, йшов в кімнату, де йому ніхто не заважав читати газету.
– Саша, ну хоч ти що скажеш, – втомлено говорила мама, зрозумівши, що домашні вже розійшлися.
– Став чай.- зроби бабусі чай, мам, – говорив я, прибираючи тарілку в раковину. – Пробач, я втомився сьогодні. Піду до себе. Але чай бабусі так ніхто і не давав. Я помічав, що в такі моменти вона дивиться свою мильну оперу без посмішки. Лише дивиться на екран порожнім поглядом і не смикає хустинку в руках.
У п’ятницю я повернувся додому раніше, ніж зазвичай. Виною всьому Оля, моя дівчина, з якою ми домовилися зустрітися в центрі і сходити в кіно. Але за годину до сеансу, коли я вже купив квитки, Оля зателефонувала мені і повідомила, що не прийде. Вона часто так робила, а я мирився з цим, обманюючи себе уявною турботою про почуття Олі. Як підсумок, я насилу повернув квитки в касу, після чого пішов додому в засмучених почуттях, а коли прийшов, то побачив уважний бабусин погляд і почув її улюблену фразу.
– Став чай, – сказала вона і посміхнулася, коли я посміхнувся у відповідь.
– Зараз зроблю, ба, – зітхнувши, сказав я і поплентався на кухню, але бабуся пішла слідом за мною, дотримуючись слабкою рукою за стіну.
– Ти куди?
– Буду чекати чай, – відповіла вона, викликавши у мене ще одну посмішку, і присіла на стілець з подушкою, яку поклали спеціально для неї.
Я швидко зробив чай, налив в білу чашку окропу і, викинувши заварку ситечко, поставив напій перед бабусею, яка раптом похитала головою і відсунула кухоль в сторону. Тут я вже не витримав і, сівши на край табуретки біля вікна, потер скроні тремтячими пальцями, а потім здригнувся, коли моєї голови торкнулася бабусина рука.
– Чай треба з бубликами пити, – сказала вона, посміхнувшись. – З печивом, з пиріжками і цукерками. Так.
– Добре, ба, – хмикнув я і, вставши з табурета, поліз в шафу за цукерками. Бабуся дуже любила звичайні льодяники. Їх я і дістав, як і пакет з вівсяним печивом і бубликами, який поклав на стіл. Потім, трохи подумавши, я налив чай і собі під блискучим і радісним поглядом бабусі.- Пий, – сказала вона, зазначивши пальцем на склянку. – І розповідай.
Слова посипалися з мене, як з міфічного рогу достатку. Але в них не було смутку або розчарування. Тільки сміх. І сміх бабусі, яка іноді вставляла свої коментарі, нехай і не зовсім доречні до розмови. Я посміхався, розповідав їй про Олю і її примхи, робив ковток чаю і хрустів бубликами, після чого знову повертався до теми, яка мене хвилювала. Ми просиділи дуже довго, випили кілька кухлів і з’їли майже всі бублики. Але я раптом усвідомив, що в моїх грудях більше немає тривог і тугої грудки запалених нервів, які загрожують вирватися назовні. Тільки спокій і легка втома.
– Ви чого це чаї ганяєте так рано? – здивувалася мама, входячи в квартиру і несучи в руках пакети з продуктами. – Зараз їсти будемо.
– Я думав, ти з Олею в кіно йдеш, – посміхнувся батько, забираючи у мами пакети і відносячи їх на кухню.
– Не вийшло, – посміхнувся я. – Іноді чай попити корисніше.
– Ага, – хмикнув батько, знову розгортаючи газету, але мама була напоготові.
– Хоч одну вечерю без газет! – розлютилася вона, змусивши мене поморщитися від крику. Я сумно подивився в чашку з остиглим чаєм і зрозумів, що звичне життя повільно повертається, як і думки, які мучать мене раніше. Але у бабусі були свої думки.
– Став чай, – звеліла вона, а я здивувався, наскільки зміцнів її голос. Здивувалася і мама, завмерши з ополоником в руках, і батько, заради цього відклав газету. Я слабо посміхнувся і кивнув.
– Став чай, мам. По справжньому. З печивом та тістечками. Будь ласка.
– Дурість якась, – мляво спробувала обуритися вона, але знітилася, коли бабуся повторила улюблену фразу.
– Добре Добре. Віть, допоможеш?
– Допоможу, звичайно, – кивнув батько і, вставши зі стільця, доторкнувся до плеча мами. Та боязко посміхнулася і похитала головою.
– Що робити?
– Дістань торт з пакета і поріж його. Який чай без тортика? – сказала вона.
Тепер ми сиділи всі разом, пили гарячий чай, їли торт і базікали про все на світі. Мама розповіла про новеньку, яка не дає життя всьому відділу, а потім посміялася, коли батько пригадав розіграш старости в інституті, яка поводилася схожим чином. Мама обіцяла його спосіб взяти на замітку. Я розповів про Олю і посміявся над батьком, який назвав мене слізливим романтиком. Але сильніше всіх посміхалася бабуся, яка давно випила свій чай і зараз дивилася на нас з добрим блиском в очах.
Коли я покинув рідну домівку і створив свою сім’ю, то в першу чергу встановив одне правило. Якщо комусь сумно і йому хочеться поговорити, то за столом збирається вся родина. Потім заварюється чай, а на стіл викладається печиво, цукерки, бублики і тістечка. За цим столом немає місця для мобільних телефонів, газет і книг. Зате є місце розмовам, співчуттю і підтримці, про що постійно намагалася сказати бабуся своєю улюбленою фразою. Важливо пам’ятати одну річ. Часом те, що здається нам дурістю і маразмом, може виявитися справжньою мудрістю, здатною нам допомогти.
У вас є схожі сімейні традиції?
Мій майбутній чоловік не попереджає, що його друзі залишаться у нас! А це трапляється часто
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Пишні оладки за рецептом моєї мами. Завжди пухкі та ніжні!
Чому ніколи не варто повертатися до того, хто заподіяв вам біль
Вирішив зрадити дружині. Наш шлюб якраз переживав не найкращі часи – буденність, діти, сварки
18 рідкісних явищ природи, в які не повіриш, поки не побачиш на власні очі
Чому необхідно телефонувати мамі частіше
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
Аналізи підтвердили мою вагітність. Йшов другий місяць, але ось хто був батьком, точно сказати не могла. У мене були три кандидати на цю роль
Ти пошкодуєш, що вона пішла, але буде пізно
А на наступний день мені на картку прийшли 100 гривень. Допомога від доньки
Залишайся одна, поки не зустрінеш такого чоловіка, як цей
20+ варіантів простого, але дуже ефектного літнього манікюру
Що форма ноги розповість про ваш характер
9 чоловіків чесно зізналися, що змушує їх НІКОЛИ не зраджувати
Як правильно сіяти петрушку навесні для відмінного врожаю
Я не повірив своїм очам – на снігу лежала дитина, зовсім маленька, пів року, не більше
Швидкий спосіб стерилізації банок за 2 хвилини. Господині на замітку
5 простих способів змінити ставлення до подій
