Повернувшись додому, побачив її, як вона сидить на дивані і дивиться чергову бразильську мильну оперу. Вона, як і завжди, тримала в зморшкуватих руках хусточку, розшиту польовими квітами, і з легкою посмішкою стежила за виром почуттів з екрана.
Бабусю привезли з лікарні. Вона ледве ходила, насилу говорила, іноді тихо сміялася, бурмочучи щось собі під ніс, іноді зітхала і дивилася у вікно, за яким яскраво палало спекотне літо. Так само часто вона могла сказати що-небудь невлад, а потім дивитися на тебе, як на божевільного, що не розуміє простих слів. Або просто мовчала, думаючи про щось своє. Її улюбленою фразою була – «Став чай». Саме її вона повторювала найчастіше, коли вся родина збиралася увечері за одним столом і обговорювала події за день.
– Жах якийсь, – скаржилася моя мама, наливаючи в тарілку гарячого супу і ставлячи переді мною. – У нас на роботі мимра з’явилася. Молода і нахабна. Не подобається їй, бач, коли ми повільно працюємо, коли з обіду невчасно приходимо, коли звіти на хвилину затримуємо.
– Став чай, – сказала їй бабуся і посміхнулася. Мама втомлено зітхнула і, похитавши головою, сідала за стіл і присувала до себе тарілку з супом.
– А сьогодні Наталю до сліз довела. За помилку в звіті. І якби ж то цифри неправильні, а тут букву вона пропустила.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Став чай, – говорила бабуся, забираючи ложку в сторону.
– Потім чай, мам. Після вечері, – говорила моя мама, знову повертаючись до проблем на роботі. Я слухав її неуважно, намагаючись швидше повечеряти і втекти в свою кімнату дивитися нову серію улюбленого серіалу. Навіть батько щось невиразно хмикав, гортаючи газету і не звертаючи уваги на бурчання мами. Так тривало до тих пір, поки мама не знаходила вдячного слухача і не переключалася на відсутність уваги.
– Віть! Ти можеш хоч раз свою газету за столом не читати?
– Ой, – кривився батько і, різко струшуючи газетою, демонстративно її прибирав. – Одне і те ж постійно, Валь. Яка різниця? Я ж слухаю тебе.
– Став чай! – серйозно говорила бабуся.
– Зроби вже бабусі чай, – роздратовано говорив батько і, нашвидку посьорбав суп, йшов в кімнату, де йому ніхто не заважав читати газету.
– Саша, ну хоч ти що скажеш, – втомлено говорила мама, зрозумівши, що домашні вже розійшлися.
– Став чай.- зроби бабусі чай, мам, – говорив я, прибираючи тарілку в раковину. – Пробач, я втомився сьогодні. Піду до себе. Але чай бабусі так ніхто і не давав. Я помічав, що в такі моменти вона дивиться свою мильну оперу без посмішки. Лише дивиться на екран порожнім поглядом і не смикає хустинку в руках.
У п’ятницю я повернувся додому раніше, ніж зазвичай. Виною всьому Оля, моя дівчина, з якою ми домовилися зустрітися в центрі і сходити в кіно. Але за годину до сеансу, коли я вже купив квитки, Оля зателефонувала мені і повідомила, що не прийде. Вона часто так робила, а я мирився з цим, обманюючи себе уявною турботою про почуття Олі. Як підсумок, я насилу повернув квитки в касу, після чого пішов додому в засмучених почуттях, а коли прийшов, то побачив уважний бабусин погляд і почув її улюблену фразу.
– Став чай, – сказала вона і посміхнулася, коли я посміхнувся у відповідь.
– Зараз зроблю, ба, – зітхнувши, сказав я і поплентався на кухню, але бабуся пішла слідом за мною, дотримуючись слабкою рукою за стіну.
– Ти куди?
– Буду чекати чай, – відповіла вона, викликавши у мене ще одну посмішку, і присіла на стілець з подушкою, яку поклали спеціально для неї.
Я швидко зробив чай, налив в білу чашку окропу і, викинувши заварку ситечко, поставив напій перед бабусею, яка раптом похитала головою і відсунула кухоль в сторону. Тут я вже не витримав і, сівши на край табуретки біля вікна, потер скроні тремтячими пальцями, а потім здригнувся, коли моєї голови торкнулася бабусина рука.
– Чай треба з бубликами пити, – сказала вона, посміхнувшись. – З печивом, з пиріжками і цукерками. Так.
– Добре, ба, – хмикнув я і, вставши з табурета, поліз в шафу за цукерками. Бабуся дуже любила звичайні льодяники. Їх я і дістав, як і пакет з вівсяним печивом і бубликами, який поклав на стіл. Потім, трохи подумавши, я налив чай і собі під блискучим і радісним поглядом бабусі.- Пий, – сказала вона, зазначивши пальцем на склянку. – І розповідай.
Слова посипалися з мене, як з міфічного рогу достатку. Але в них не було смутку або розчарування. Тільки сміх. І сміх бабусі, яка іноді вставляла свої коментарі, нехай і не зовсім доречні до розмови. Я посміхався, розповідав їй про Олю і її примхи, робив ковток чаю і хрустів бубликами, після чого знову повертався до теми, яка мене хвилювала. Ми просиділи дуже довго, випили кілька кухлів і з’їли майже всі бублики. Але я раптом усвідомив, що в моїх грудях більше немає тривог і тугої грудки запалених нервів, які загрожують вирватися назовні. Тільки спокій і легка втома.
– Ви чого це чаї ганяєте так рано? – здивувалася мама, входячи в квартиру і несучи в руках пакети з продуктами. – Зараз їсти будемо.
– Я думав, ти з Олею в кіно йдеш, – посміхнувся батько, забираючи у мами пакети і відносячи їх на кухню.
– Не вийшло, – посміхнувся я. – Іноді чай попити корисніше.
– Ага, – хмикнув батько, знову розгортаючи газету, але мама була напоготові.
– Хоч одну вечерю без газет! – розлютилася вона, змусивши мене поморщитися від крику. Я сумно подивився в чашку з остиглим чаєм і зрозумів, що звичне життя повільно повертається, як і думки, які мучать мене раніше. Але у бабусі були свої думки.
– Став чай, – звеліла вона, а я здивувався, наскільки зміцнів її голос. Здивувалася і мама, завмерши з ополоником в руках, і батько, заради цього відклав газету. Я слабо посміхнувся і кивнув.
– Став чай, мам. По справжньому. З печивом та тістечками. Будь ласка.
– Дурість якась, – мляво спробувала обуритися вона, але знітилася, коли бабуся повторила улюблену фразу.
– Добре Добре. Віть, допоможеш?
– Допоможу, звичайно, – кивнув батько і, вставши зі стільця, доторкнувся до плеча мами. Та боязко посміхнулася і похитала головою.
– Що робити?
– Дістань торт з пакета і поріж його. Який чай без тортика? – сказала вона.
Тепер ми сиділи всі разом, пили гарячий чай, їли торт і базікали про все на світі. Мама розповіла про новеньку, яка не дає життя всьому відділу, а потім посміялася, коли батько пригадав розіграш старости в інституті, яка поводилася схожим чином. Мама обіцяла його спосіб взяти на замітку. Я розповів про Олю і посміявся над батьком, який назвав мене слізливим романтиком. Але сильніше всіх посміхалася бабуся, яка давно випила свій чай і зараз дивилася на нас з добрим блиском в очах.
Коли я покинув рідну домівку і створив свою сім’ю, то в першу чергу встановив одне правило. Якщо комусь сумно і йому хочеться поговорити, то за столом збирається вся родина. Потім заварюється чай, а на стіл викладається печиво, цукерки, бублики і тістечка. За цим столом немає місця для мобільних телефонів, газет і книг. Зате є місце розмовам, співчуттю і підтримці, про що постійно намагалася сказати бабуся своєю улюбленою фразою. Важливо пам’ятати одну річ. Часом те, що здається нам дурістю і маразмом, може виявитися справжньою мудрістю, здатною нам допомогти.
У вас є схожі сімейні традиції?
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Тобі щеня від дружини дорожче! Не сумував анітрохи! Кажу тобі, Катруся з ним грає! М’ясо передам їм. І не ходи поки до них, нехай собака звикне
Як же йому хотілося пригорнутися до її теплого тіла, зігрітися, як в дитинстві, відчуваючи себе в цілковитій безпеці. – Невже мій господар був єдиною доброю людиною на світі?
Жінки цього знака Зодіаку є найбільш незвичайними (кожен схильний до залежності до їх персони)
Особливі стосунки: ці пари знаків Зодіаку об’єднує щось більше, ніж любов
Мені немає де взяти грошей, а ти старша сестра. Це твій обов’язок допомагати ростити і навчати молодшого брата
Дівчата самі стрибали до мене в машину. Навіть питати або вмовляти мені не доводилося. Я пишався собою
З цього тіста можна пекти абсолютно все: піцу, пиріжки, булочки, пироги. Воно настільки пухке і смачне, що всі хто спробував, просто забули всі інші рецепти. Запишіть і збережіть це справді смачно
Розлучився з дружиною рік назад, син лишився з нею. А тепер я маю утримувати колишню і її нового чоловіка
Вендінгові автомати на вулицях Стамбулу годують бездомних тварин
Як зачарувати співрозмовника: 7 простих фраз, які викликають довіру
Як знакам Зодіаку побороти лінь?
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
Дівчатам тільки й потрібно дитину народити, печатку в паспорті поставити і в його квартирі прописатися. Класична історія
Минув деякий час і мене забрали в дитячий будинок, бо більше не було кому стежити за мною. Тітка Олена весь час приходила до мене
Саша підійшов і запитав: «Можна мені йогурт?». На що чоловік відповів: «Ні, це нам з мамою, тобі немає»
Якби не він, Коля їхав би собі зараз в ту секунду і опинився б тим, в кого врізалася ця машина. І дійсно, це була найважливіша зустріч в його житті
ТОП-10 найбільших домашніх кішок, в обіймах яких можна тонути вічно
