Мати відреагувала на це спокійно. Для неї такий поворот не був несподіванкою, адже в її родині всі стосунки не закінчувалися хепі-ендом. З того часу пройшло декілька тижнів. Одного вечора жінка зібрала усі пігулки, що були в домі, випила їх і заснула.
Марійка зранку кинулася до матері, але вона не могла її розбудити. Дівчинка поснідала залишками в холодильнику і продовжила марні спроби. Зрештою, вона вмостилася поруч і заснула.
Лише під вечір Марія відчула, що їй холодно. Вона спробувала вкритися ковдрою і притулитися до матері, але відчула, що так стало тільки гірше. Дівчинка зрозуміла, що жодного тепла в її матері не залишилося. Вона розплакалася.
Раптом відкрилися двері і у квартиру зайшла тітка Галя, молодша сестра.
– Марійко, а де твоя мама? Я вже цілий день до неї не можу додзвонитися.
На обличчі дівчинки були сльози, вона скривилася і не могла сформулювати жодного речення. З їх вуст виходили лише дивні звуки, а з носа текли соплі. Вона взяла тітку за руку і потягнула за собою.
Галина не мала власних дітей. Вона була безплідною, через що свого часу розлучилася з чоловіком. Не дивно, що жінка без вагань оформила опікунство над своєю племінницею, яку любила всім серцем. Вона намагалася огорнути дівчинку турботою та теплом. Однак після пережитої трагедії вона втратила голос, який навіть після тривалого лікування не повернувся.
Одного зимового дня Марійка разом з друзями гралася у дворі. Вони ліпили снігових баб, кидалися сніжками і каталися на санчатах.
– Годі, Марічко. Ти вже вся мокра. Гайда додому. Дорогою нам ще потрібно молоко купити, – сказала Галина.
Поруч з магазином сидів рудий кіт. У нього був розслаблений і спокійний вираз обличчя, мовляв, я тут просто віддихаю і гріюся на сонечку. Марічка кинулася до тварини, а Галина тим часом пішла в магазин.
– Я туди і назад, а ти нікуди звідси не йди, – попередила вона.
Дівчинка спочатку рукою гладила кота, а потім притиснула його до себе. Рудий замурчав, отримавши дозу задоволення і пригорнувся головою до щоки малечі. Раптом з очей дівчинки покотилися сльози, які кіт хутко злизував.
– Марічко, це ж бездомний кіт! Ти уявляєш, який він брудний? – вигукнула Галина.
Жінка взяла дівчинку за руку і силою повела її в машину. Тварина прямувала за ними, а коли Марічка сіла на заднє сидіння, рудий кіт почав голосно нявчати.
– Я не можу його залишити. Він тепер мій, – прошепотіла дівчинка.
– Що? Марічко, що ти сказала? Потвори, – розхвилювалася Галина.
– Кіт замерзне, якщо я його там залишу, – знову потворила небога.
Жінка не довго думала і одразу вискочила з машини, щоб повернутися з рудим клубочком в руках. Кіт спочатку перелякано дивився, а потім спокійно вмостився на колінах нової господині.
– Чого ж ти раніше не сказала, що хочеш кота? Я б тобі хутко його принесла, – відказала щаслива Галина.
А що ви думаєте про цю дивовижну історію?
