Даринка практично нічого не знала про своїх батьків. Ще в юному віці вона втратила матір, а батько не знайшов в собі сил подбати про малечу. Він віддав дівчинку бабусі з дідусем, які мешкали в селі, а сам зник світ за очі.
У той момент старенька жінка поралася в стайні біля худоби. Зоя чула, що біля будинку на хвилинку зупинилася машина, а потім грюкнули двері і звуки двигуна віддалялися.
Бабуся стало цікаво, що ж відбувається. Вона виглянула на вулицю і побачила, що біля брами стоїть дитинча.
Це була її онучка, яка кволо трималася за хвіртку.
– Оце Володимир дає. Навіть слова не сказав, а просто залишив дочку і втік!
Звечоріло. Дід Захар повернувся додому після сінокосу і побачив несподівану гостю.
– Володимир приїжджав? – запитав він.
– Так, але він мовчки покинув Даринку на порозі і поїхав. Не даремно кажуть, що дитина потрібна лише своїй матері… – бідкалася бабуся.
Літні люди ще трохи поговорили про моральні принципи сучасної молоді і пішли спати.
Онучка залишилася в старих на вихованні. Вони дбали про дівчинку і вчили її любити природу, поважати оточуючих і дбати про господарство.
На старості літ Даринка була для них великою утіхою. Дід Захар та баба Зоя втратили свою дочку, але отримали натомість її маленьку копію. Таку ж добру, працьовиту та завжди усміхнену.
Йшов час і дівчинка виросла. Незабаром вже й школу закінчить.
Одного вечора дід Захар вирішив поговорити з дружиною:
– Даринка у нас кмітлива дівчинка. І школу з медаллю закінчує. Потрібно подбати про вищу освіту.
– Навіщо? Хай краще буде поруч з нами. Ще трохи підросте і заміж видамо.
– Минули ті часи. Зараз без освіти нікуди, – заперечив дід.
– Ти маєш рацію, – погодилася баба.
Старенькі зібрали докупи усі свої заощадження і відправили внучку вчитися у місто.
Даринка закінчила інститут і повернулася в село з дипломом економіста. Залишатися в місті їй не хотілося.
Бабуся з дідусем були раді бачити онучку, яка не забула про них. Адже вони залишилися зовсім самотніми.
Дівчина не довго думала і вирішила зайнятися власним бізнесом. Вона взяла кредит, щоб купити землю, побудувати ферму і найняти працівників. Накупила корів і почала підіймати сільське господарство.
Згодом штат робітників став замалим і Дарина розмістила в місцевій газеті оголошення, що шукає людей. Зарплатню обіцяла пристойну і навіть надавала житло, адже напередодні відремонтувала кілька старих будинків неподалік.
Одного дня до неї прийшов чоловік. Неохайний і недоглянутий. В старій одежі та з довгим волоссям. Дарині він представився, як її батько. Незнайомець не просив в дочки ні грошей, ні хорошого ставлення. Він розумів, щоб його вибачення не компенсують 25 років відсутності.
Все ж батько сподівався, що зможе бути поруч з Дариною і чимось їй допомагати. Окрім неї він більше нікому не потрібний. Володимир каявся і навіть плакав. Через кілька місяців дочка знайшла у своєму серці місце для прощення.
Тепер батько живе разом зі своєю дитиною і боїться, щоб ніхто їх не міг розлучити.
А ви б пробачили чоловікові його вчинок?
