Батьки, я і сестра жили дуже скромно. Зарплату мама і тато мали невелику. Але стосунки у нас були просто чудові. Ми любили разом проводити час. Особливо по вечорах: грали настільні ігри, дивились телевізор, у вихідні гуляли в парку.
З сестрою ми були, як найкращі подруги. Розказували одна одній всі секрети, радилися, допомагали з уроками, підтримували й раділи успіхам.
Минали роки. Ми стали дорослими. Вступили до університетів. Я закінчувала четвертий курс. Тоді я два роки зустрічалася зі своїм одногрупником і ми вирішили узаконити наші стосунки.
Грошей ні в моїх, ні в його батьків не було. Тому весілля ми робити не стали. Влаштувалися на роботу, розписалися. І стали шукати якесь недороге змінне житло.
Через рік моя сестра повідомила, що теж буде виходити заміж. Батьки таки зробили їй весілля. Хоча я не буду брехати – мене це трохи зачепило. Були лише найближчі люди, але все одно, хоч якесь свято!
А ми з чоловіком якраз взяли іпотеку. Хотілося таки жити у власній квартирі.
Через кілька місяців сестра повідомила, що чекає на дитину. Ми всі раділи новині. Тоді якраз наближались різдвяні свята і ми домовились, що зберемось сім’ями у наших батьків.
Я приїхала на день раніше, щоб допомогти мамі приготувати святкові страви. Ми тоді цілий день провели на кухні, але встигли все. Сестра ж приїхала ввечері й одразу пішла відпочивати.
За сімейним столом ми стали згадувати про дитинство. Усі дивилися наші фотоальбоми, а ми згадували смішні історії. Душевний видався вечір. Я не стала згадувати батькам за весілля. А згодом вони покликали нас обох у спальню:
– Діти, ми б хотіли вам трохи допомогти. Тут в конвертах гроші! – нас це сильно здивувало, адже ми знали, як вони важко зароблять їх. – Тримайте! Ми любимо вас!
Та виявилось, що суми біли геть не рівними. Сестрі батьки виділили втричі більше!
– Мені здається, що це трохи несправедливо! Чому ви дали мені менше? – відповіла я, обурившись на них.
– Дитино. Сестра скоро стане мамою. Їй гроші більше потрібні. Тим більше ви вже практично купили собі квартиру! – спокійно відповіла мама.
Я змовчала. Але це сильно мене образило. Нічого, що нам ще майже 7 років виплачувати квартиру? А сестра навіть на роботі жодного дня не працювала! Вона хоч розуміє звідки беруться гроші? Чому їй постійно дістається більше?
Після цього мої стосунки з батьками значно погіршились. Ми дуже рідко спілкуємось. І ще рідше бачимось. Не можу відпустити образу. Я звісно вдячна їм за подарунок, але, як на мене, це несправедливо!
Чи я помиляюсь? Невже наші стосунки не наладяться?
