У селищі Котельва на Полтавщині провели в останню путь Ольгу Таран, яка була фельдшеркою медичного пункту танкового батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. Військовій було лише 34 роки, вона загинула 12 квітня від мінометного обстрілу у Маріуполі під час прориву з оточення.
У той день шану на колінах віддавала вся Котельва. Тихо грала «Пливе кача», а напис «Вантаж 200» болем пронизував найглибші закутки душі…
Здавалось, тоді плакала вся Україна. Мама не вірить у те, що сталось: «Дівчинко моя, ми винні, що не вберегли…. Пробач нам….Ти ж казала: “як же там хлопці будуть без мене?”…. Подивися, вони приїхали до тебе….Донечко, ми собі ніколи не пробачимо…». Такими словами мама проводжала дитину в останній шлях.
Батько не казав нічого: лише мовчки сидів на стільчику біля труни, розуміючи, що бачить дитину востаннє. З його очей невпинно котились сльози…
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.Аня, сестра загиблої, постійно підіймала очі до неба. Неначе запитуючи, навіщо вони забрали в неї найдорожче…А скільки ж там було хлопців у військовій формі… І кожен із присутніх до останнього вірив, що це — помилка. Що вона жива. І що обов‘язково повернеться додому.
Але в Господа були свої плани на цю молоду дівчину… Бо ж вона віддала за свободу своєї країни найдорожче: власне життя. А Господь не оминає таких людей. Жевріє надія, що там вона матиме краще життя… Без війни та жорстокості… Але як же рідним пережити це страшне горе..?
Господи, упокой світлу душу Жінки, Патріота, Героя у Царстві Небесному! Дай сили пережити близьким цю втрату!!!
