– Як це розуміти? – я не міг повірити в почуте.
– Це дружина мені сказала на вашому весіллі, мовляв, у Тані є донька, яка зараз в дитячому будинку. Віка ж працює лікаркою і вона одразу впізнала твоя наречену. Свого часу вона відмовилася від немовляти у пологовому, але дала доньці ім’я Олівія, а прізвище Василевська, – захопливо розповідав колега.
Я вирішив перевірити ці факти. Тані на момент нашого весілля було 32, тому безумовно у неї за плечима був певний багаж. Проте відмовитися від власної дитини не так легко. З цим же потрібно потім якось жити.
Мені вдалося доволі швидко знайти дівчинку, знаючи її ім’я і прізвище. Директорка дитячого будинку організувала нам зустріч.
– Ось Олівія Василевська. Дитинко, привітайся з дядечком і скажи, скільки тобі років, – відказала жінка.
Перелякана малеча відказала:
– Мені чотири. А ти мій тато?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Від цих слів мені стало незручно. Як правильно відповісти на таке запитання? Я дивився на обличчя дівчинки, у якої була явно виражена косоокість. Проте у моєму серці ще тоді з’явилися теплі почуття до дитини, яку народила дорога мені жінка.
– Я прийшов, щоб поговорити з тобою. Скажи, ти б хотіла мати маму з татом? – звичайно, що питання було безглуздим, але я не знав, як почати розмову.
– Звісно! А ти можеш мене забрати? – з надією запитала Олівія.
– Можу, але треба трішки зачекати. Домовилися? – стримуючи сльози, відказав я.
– Так, але не обманюй мене, – попросила малеча.
– Не буду, – відказав я, обіймаючи дівчинку.
Вдома я розказав дружині всю правду:
– Таню, я все розумію і готовий прийняти твоє минуле. Проте ми не можемо залишити Олівію в дитячому будинку. Я хочу удочерити її.
– А ти нічого не забув? Може я не хочу доньки? Тим паче косоокої! – вигукнула Тетяна.
– Як ти можеш таке казати? Це ж твоя рідна кров! А проблеми зі здоров’ям ми вирішимо, – почав заспокоювати я.
Зрештою після довгих вмовлянь я зміг переконати Таню забрати Олівію додому.
Нам знадобився рік, щоб оформити всі необхідні документи. Протягом того часу я регулярно навідувався до дівчинки, але Таня не переставала сумніватися.
Все ж я домігся свого й Олівія стала частиною нашої сім’ї. Дівчинка щиро дивувалася всьому, що бачила вперше. Вона раділа новим іграшкам і не могла натішитися солодощам. Практично рік дитина буквально спала з пачкою печива. Згодом нам вдалося виправити її зір. Олівія була дуже схожою на свою маму.
Проте, незважаючи на мої спроби забезпечити гармонію і взаєморозуміння, Таня так і не змогла прийняти доньку. Дружина любила тільки себе і нікого іншого. Через це у нас виникало багато сварок та непорозумінь.
– Навіщо ти забрав Олівію з дитячого будинку? Вона ніколи не буде нормальною дитиною! – постійно дорікала Таня.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Раніше я не помічав, яка моя дружина егоїстична, меркантильна і холоднокровна. Мабуть, любов засліпила мене. Проте з появою Олівії все змінилося. Я почав бачити те, що раніше пропускав повз. В один момент я вирішив, що потрібно розлюбити Таню. Однак це було непростим завданням.
Якось друг порадив мені:
– Є одна народна прикмета, яка може тобі допомогти. Обміряй жінку швейним сантиметром і твоя любов до неї щезне.
– Ти мене за дурня маєш? – дивувався я.
– Я серйозно кажу. Спробуй і побачиш.
Повагавшись, я зрозумів, що нічого не втрачаю, тому вирішив спробувати.
– Таню, мені потрібно зняти твої мірки.
– Навіщо? – здивувалася дружина. – Хочеш зробити мені подарунок? – припустила вона.
– Саме так, – підіграв я.
На жаль, друг все ж пожартував наді мною і любов до Тані нікуди не зникла.
Якось Олівія захворіла. У неї текли соплі, піднялася температура і мучив кашель. Донька всюди ходила за мамою, тримаючи в руках свою улюблену ляльку Машу, яка замінила пачку печива.
– Годі ходити за мною і скиглити! – не витримала Таня. – Краще лягай спати!
Проте дівчинка не могла заспокоїтися, що роздратувало дружину ще більше. Тоді вона вихопила ляльку з рук Олівії і викинула її через вікно.
– Мамо, моя Маша замерзне на вулиці! Можна я піду заберу її? – розплакалася Олівія.
Я негайно спустився по улюблену іграшку доньки, а коли повернувся, то вклав бідолашну доньку спати. Тим часом Таня незворушно читала свої модні журнали. Це було останньою краплею. За гарною обгорткою дружини ховалося черстве серце.
Ми прийняли рішення про розлучення. Олівія залишилася зі мною.
Пройшло трохи часу і ми з Танею випадково зустрілися на вулиці.
– Знаєш, Богдане, ти був для мене лише трампліном, – заявила колишня дружина.
– Немає у тебе душі, Таню, – спокійно відказав я.
Після розлучення Тетяна вийшла заміж за успішного бізнесмена. Скажу відверто, що я співчуваю йому.
Олівія перший час сумувала за мамою. Мені було прикро, що від дівчинки її рідна матір відмовилася двічі. Проте Ліза змогла подбати про мене з донькою. Зараз у нас щаслива родина, в якій нещодавно з’явився ще й син Степан.
А що ви думаєте про вчинок чоловіка?
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
