– Боже! За кого ж вона заміж йде! – голосила баба Рая про свою красуню внучку

Ще з дитинства у Павла була мрія – жити в достатку та так, щоб ні на що не бракувало. Щоб і в холодильнику було і жив у гарному домі з красунею дружиною та дітьми великою родиною.

Павло родом зі села. Ріс без батька, той рано пішов з життя. А мати хоч і давала собі раду, але інколи були й важкі моменти. Звісно вони не голодали, але тоді хлопець назавжди пообіцяв собі, що його життя буде кращим.

Він мріяв, як він прокидається, а гарна дружина у шовковому халатику йому каву приносить. діти тим часом веселі вибігають з дитячої кімнати й гукають їм: “Доброго ранку, мамо і тату!”. А він сидить у своєму кріслі – справжній господар і голова сім’ї. Як з фільму…

Павло з дитинства був спритною і допитливою дитиною. От тільки ростом не вдався, був на голову нижчим від своїх ровесників. Зате коло хати все матері допоможе: город скопає, на подвір’ї порядок наведе і біля худоби все зробить. А ще навчився лагодити практично все, що було вдома. І все так само спритно і якісно.

От тільки мати дивилась на це і головою хитала:

– Сину! Ти б краще за книжками сидів і поїхав вчитися до міста! Там можна більшого досягти ніж тут! Послухай матір. Я не хочу, щоб ти як твої однокласники їздив по заробітках, а потім тут всі гроші проїдав і пропивав.

Та Павло не слухав. Він добре знав, що йому робити.

Часто його до себе кликав сусід Володька, допомогти у дрібному ремонті. Так Павло біля нього навчився паяти, лудити й столярувати. Дійшло і до лагодження машини. Виявилось це заняття дуже подобається хлопцю.

У свої 15 років він вже мав перший підробіток. Заодно і матері допомога. Так діло закрутилось, що він почав будувати гараж біля будинку. Люди з міста приїжджали до вмілого майстра, бо далеко не кожен автосервіс знав всі нюанси.

– У вас золоті руки! – говорив Павлу не один клієнт.

А потім він здійснив свою першу мрію: купив вживану машину. А коли взявся її ремонтувати й полірувати, то стала, як нова. А то і краще!

Якось до його сусідки баби Раї приїхала її внучка. Світлана все була нахвалена своєю бабусею та тим, що в неї нема відбою від залицяльників. Перебирає то одним, то другим і кінця краю нема.

Світлана була ще тою красунею. А мати Павла все кивала головою і казала, яка та Світлана молодець, добивається кар’єри у місті. А Павло все ще з гайками бавиться.

Та у хлопця справи йшли настільки добре, що він назбирав гроші на будинок про який мріяв. Потайки залив фундамент. А коли мати побачила, то не повірила власним очам і розмірам майбутньої оселі.

– А навіщо тобі такий палац? – дивувалась жінка.

– Я давно такий хотів! Не хвилюйся.

– Краще б ти у місто поїхав і людиною став.

– Мамо, я вже давно людина завдяки твоєму вихованню! 

Найняв Павло двох робітників на свою будову, привіз кран та й збудував будинок. 

Одного ранку він поїхав за матеріалами на ринок. Коли повертався помітив біля в’їзду в село машина, а біля неї дівчина крутиться. Він одразу впізнав Світлану.

– Допомогти? – посміхнувся той, коли припаркувався поруч.

– О, буду дуже вдячно! Не розумію, що пішло не так. 

Через 5 хвилин машина знову завелася. Світлана запросила Павла до бабусі на пиріжки, а він не думаючи погодився.

– Дякую, внучку, що допоміг моїй квіточці з машиною! – промовила на порозі баба Рая, коли зустрічала Павла.

– Будь ласка! Завжди готовий! А Світлана вдома? 

– Вдома! – відповіла дівчина, що стояла позаду.

Пообідавши, Павло подякував і запропонував дівчині показати найгарніші місця у селі. І вона погодилась. А в той момент у грудях Павла все аж стискалося.

Спершу вони поїхали на пагорби, де цвітуть квіти, а поруч ліси. Потім у сусіднє село на кар’єр. 

– Тут так гарно! Скупаймось? – захоплено запропонувала дівчина і він пішов за нею.

Павло плив і дивився на Світлану закоханими очима. Він зрозумів, що готовий плисти, йти, бігти з нею поряд усе своє життя. 

Все село гуділо, коли дізналося, що між ними стосунки. А ще більше загуло, коли вони зіграли весілля.

Баба Рая все нарікала, що її успішна та вродлива внучка обрала простого селюка. А коли Павло доробив все у будинку і все старався для сім’ї, то по-справжньому його заповажала. 

Потім він купив нову крутішу машину. Бізнес процвітав, гаманці набиті грошима. Дружина народила двох діток. Він ще дужче старався для своєї сім’ї. Бачила це і баба Рая і повторювала:

– Моя Світлана вибрала собі найкращого чоловіка! Міським до нього далеко. Он вивчилися і штани в офісі просиджують! Не те, що наш Павло! У нього все кипить: біля хати й в хаті.

Тепер Павло сидів на своїй веранді, їв канапку з ікрою. Дружина винесла йому кави у шовковому халатику. А за мить на подвір’я вибігли діти й радісно промовляли: “Доброго ранку, мамо і тату!”. Все як в кіно.

Здавалося, що на цьому клопоти закінчились, але ні. Треба сім’ю на море відвезти. Мамі й бабі Раї купити путівки у санаторій. Ще море планів! Навіть важко злічити, бо життя триває!

Павло ж Механік! Він справжній голова сімейства та коханий прегарної Світлани. І йому все вдасться!

Як вам історія?

Фото з відкритих джерел

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

JuliaG
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector