Відомий англійський письменник Клайв Льюїс писав “Колись ти виростеш та захочеш наново перечитати всі казки дитинства”. Цю фразу зрозуміють всі дорослі. Береш книгу з казками, які колись тобі читали батьки у дитинстві, починаєш перечитувати. Усвідомлюєш, що насправді у цих розповідях було багато прихованого сенсу та правильних слів. Щоразу будемо знаходити для себе щось глибоке, заховане серед абзаців та сторінок…
Ігор Фарбажевич, “Казки маленького лисенятка”
– Лисеня, пам’ятай, будь ласка, що якщо тобі важко, погано, сумно, страшно, якщо ти втомився – ти просто простягни лапу. І я протягну тобі свою, де б ти не був, навіть якщо там – інші зірки або всі ходять на головах. Тому що печаль одного лисеняти, розділена на двох лисенят – це ж зовсім не страшно. А коли тебе тримає за лапу інша лапа – яка різниця, що там ще є у світі?
Мультфільм “Зимова казка”
-Що ти тут робиш? – запитало Ведмежа
– Чекав, коли ти одужаєш – відповідає Їжачок
– Довго?
– Майже всю зиму. Коли дізнався, що ти об’ївся снігу – одразу приніс всі свої гостинці.
– І ти всю зиму сидів біля мене, на цьому кріселку?
-Так, я прикладав до твого живота сухе листя та давав тобі пити відвар з хвої
– Не пам’ятаю такого….
– Ще б пак! Ти казав уві сні, що ти сніжинка. Я так боявся, щоб ти не розтанув до весни….
Ігор Фарбажевич, “Ялинове яблуко”
– Як добре, що ти прийшов, синку! – зрадів Старий Лис – Якраз приготував пиріг з суниці. Нумо пити чай”
– Тату, а ми майже щасливі?- запитало Лисенятко
– Правда! Ми щасливі, адже щастя – це коли всі вдома!
Марджері Вільямс, “Вельветовий Кролик”
– Ти тільки тоді стаєш Справжнім, – розповідав Кролику мудрий старий Іграшковий Кінь, – якщо хтось довго-довго любить тебе. Не просто грається з тобою, а ДІЙСНО любить.
– А це боляче? – спитав Кролик.
– Іноді, – відповів Кінь. – Але якщо ти Справжній, ти готовий стерпіти біль.
– А як це відбувається? Раз і готово, немов тебе завели ключиком, або поступово?
– Поступово стаєш Справжнім. На це потрібно багато часу. Тому-то це так рідко відбувається з тими, хто запросто свариться чи вимагає до себе особливого ставлення. Зазвичай буває так до того часу, коли ти стаєш Справжнім, у тебе вже потерта шерсть, вивалюються очі, бовтаються кінцівки, і взагалі у тебе дуже жалюгідний вигляд. Але це не буде мати жодного значення, тому що той, хто став Справжнім, не може бути потворним. Хіба що в очах тих, хто нічого не розуміє.
Сергій Козлов, “Падав дрібний сніжок. Була відлига”
А ввечері, коли всі пили чай, Ведмедик сказав:
– Не знаю коли, але коли-небудь обов’язково буде краще.
– Ще б! – підхопив Заєць.
А Їжачок думав: Не може ж бути, щоб все погано і погано – адже коли-небудь має бути добре!
Сергій Козлов, “Їжачок в тумані”
– Я обов’язково, ти чуєш? Я обов’язково, – сказав Ведмедик. Їжачок кивнув.
– Я обов’язково прийду до тебе, що б не трапилося. Я буду біля тебе завжди.
Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав.
– Ну що ти мовчиш?
– Я вірю, – сказав Їжачок.
Так було щовечора цієї ясної холодної осені. І кожен вечір Їжачок з Ведмедиком збиралися то у Їжачка, то у Ведмедика і про що-небудь говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедика:
– Як все-таки добре, що ми один в одного є!
Ведмедик кивнув.
– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.
– А ти де?
– А мене нема.
– Так не буває, – сказав Ведмедик.
– Я теж так думаю, – сказав Їжачок.
– Але раптом ось – мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?
– Піду до тебе.
– Куди?
– Як – куди? Додому. Прийду і скажу: “Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?” А ти скажеш …
– Ото дурний! Що ж я скажу, якщо мене немає?
– Якщо немає вдома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну …
– Що?
– Лаяти!
– За що?
– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.
– А як домовилися?
– Звідки я знаю? Але ти повинен бути або у мене, або у себе вдома
.- Але мене ж зовсім немає. Розумієш?
– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обнишпорю весь ліс і тебе знайду!
– Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов.
– Побіжу в сусідній ліс!
– І там немає.
– Переверну все догори дном, і знайду!
– Немає мене. Ніде немає.
– Тоді, тоді … Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: “Їжачкууууууууууууууу2, І ти почуєш і закричиш: “Ведмежаааааааааааа ..” Ось.
– Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш?
– Що ти до мене причепився? – розсердився Ведмедик.
– Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів? …
Які ваші улюблені казки та мультфільми?
