Буває, що у дитячих казках є набагато більше сенсу, ніж здається на перший погляд

Відомий англійський письменник Клайв Льюїс писав “Колись ти виростеш та захочеш наново перечитати всі казки дитинства”. Цю фразу зрозуміють всі дорослі. Береш книгу з казками, які колись тобі читали батьки у дитинстві, починаєш перечитувати. Усвідомлюєш, що насправді у цих розповідях було багато прихованого сенсу та правильних слів. Щоразу будемо знаходити для себе щось глибоке, заховане серед абзаців та сторінок…

Ігор Фарбажевич, “Казки маленького лисенятка” 

– Лисеня, пам’ятай, будь ласка, що якщо тобі важко, погано, сумно, страшно, якщо ти втомився – ти просто простягни лапу. І я протягну тобі свою, де б ти не був, навіть якщо там – інші зірки або всі ходять на головах. Тому що печаль одного лисеняти, розділена на двох лисенят – це ж зовсім не страшно. А коли тебе тримає за лапу інша лапа – яка різниця, що там ще є у світі?

Мультфільм “Зимова казка” 

-Що ти тут робиш? – запитало Ведмежа

– Чекав, коли ти одужаєш – відповідає Їжачок

– Довго?

– Майже всю зиму. Коли дізнався, що ти об’ївся снігу – одразу приніс всі свої гостинці. 

– І ти всю зиму сидів біля мене, на цьому кріселку?

-Так, я прикладав до твого живота сухе листя та давав тобі пити відвар з хвої

– Не пам’ятаю такого….

– Ще б пак! Ти казав уві сні, що ти сніжинка. Я так боявся, щоб ти не розтанув до весни…. 

Ігор Фарбажевич, “Ялинове яблуко”

– Як добре, що ти прийшов, синку! – зрадів Старий Лис – Якраз приготував пиріг з суниці. Нумо пити чай”

– Тату, а ми майже щасливі?- запитало Лисенятко

– Правда! Ми щасливі, адже щастя – це коли всі вдома! 

Марджері Вільямс, “Вельветовий Кролик”

– Ти тільки тоді стаєш Справжнім, – розповідав Кролику мудрий старий Іграшковий Кінь, – якщо хтось довго-довго любить тебе. Не просто грається з тобою, а ДІЙСНО любить.

– А це боляче? – спитав Кролик.

– Іноді, – відповів Кінь. – Але якщо ти Справжній, ти готовий стерпіти біль.

– А як це відбувається? Раз і готово, немов тебе завели ключиком, або поступово?

– Поступово  стаєш Справжнім. На це потрібно багато часу. Тому-то це так рідко відбувається з тими, хто запросто свариться чи вимагає до себе особливого ставлення. Зазвичай буває так до того часу, коли ти стаєш Справжнім, у тебе вже потерта шерсть, вивалюються очі, бовтаються кінцівки, і взагалі у тебе дуже жалюгідний вигляд. Але це не буде мати жодного значення, тому що той, хто став Справжнім, не може бути потворним. Хіба що в очах тих, хто нічого не розуміє.

Сергій Козлов, “Падав дрібний сніжок. Була відлига”

А ввечері, коли всі пили чай, Ведмедик сказав:

– Не знаю коли, але коли-небудь обов’язково буде краще.

– Ще б! – підхопив Заєць.

А Їжачок думав: Не може ж бути, щоб все погано і погано – адже коли-небудь має бути добре!

Сергій Козлов, “Їжачок в тумані” 

– Я обов’язково, ти чуєш? Я обов’язково, – сказав Ведмедик. Їжачок кивнув.

– Я обов’язково прийду до тебе, що б не трапилося. Я буду біля тебе завжди.

Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав.

– Ну що ти мовчиш?

– Я вірю, – сказав Їжачок.

Так було щовечора цієї ясної холодної осені. І кожен вечір Їжачок з Ведмедиком збиралися то у Їжачка, то у Ведмедика і про що-небудь говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедика:

– Як все-таки добре, що ми один в одного є!

Ведмедик кивнув.

– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.

– А ти де?

– А мене нема.

– Так не буває, – сказав Ведмедик.

– Я теж так думаю, – сказав Їжачок.

– Але раптом ось – мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?

– Піду до тебе.

– Куди?

– Як – куди? Додому. Прийду і скажу: “Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?” А ти скажеш …

– Ото дурний! Що ж я скажу, якщо мене немає?

– Якщо немає вдома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну …

– Що?

– Лаяти!

– За що?

– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.

– А як домовилися?

– Звідки я знаю? Але ти повинен бути або у мене, або у себе вдома

.- Але мене ж зовсім немає. Розумієш?

– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обнишпорю весь ліс і тебе знайду!

– Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов.

– Побіжу в сусідній ліс!

– І там немає.

– Переверну все догори дном, і знайду!

– Немає мене. Ніде немає.

– Тоді, тоді … Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: “Їжачкууууууууууууууу2, І ти почуєш і закричиш: “Ведмежаааааааааааа ..” Ось.

– Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш?

– Що ти до мене причепився? – розсердився Ведмедик.

– Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів? …

Які ваші улюблені казки та мультфільми? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector