Капітан 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Закарпатської бригади Сухопутних військ ЗСУ, професійний військовий Микола Жук віддав власне життя за свободу України. До останнього подиху він зберігав біля серця лист маленької доньки.
Ця історія стала відомою завдяки Юрію Андруховичу, який розмістив її на сторінці фонду «Повернись живим». Декілька аркушів паперу, що так захищав Микола в останні хвилини життя, назавжди стали особливим оберегом для його дружини та доньки.
«Найцінніша з його речей – лист від дочки, який він носив на грудях, і з яким, мабуть, намагався не розлучатися. Навіть у мить загибелі мав його біля себе, у нагрудній кишені. Це звичайний листок з учнівського зошита, на ньому кілька бурих плям. Це Миколина кров. У заголовку листа одне-єдине слово: «Папі». Дві сторінки списано дитячою рукою. На третій сторінці малюнок – величезний тризуб і підпис «Воля!!!». Далі четверта сторінка. Вона порожня», – написав автор статті.
Нижче ділимось словами донечки, які воїн оберігав до кінця:
“Час іде, тебе нема. Чекаю день, коли ти вернешся і скажеш: «Я вернувся, я живий»… Молюся Богу, щоб повернувся здоровий і без подряпин. Чекаю тієї миті, коли ти вернешся, і ми тебе зустрінемо рідним теплом. Тортиком з вафель і згущенки. Нехай це не буде масштабно з вигуками: «Герої!». Ти завжди був, є і будеш нашим Героєм. Нехай цей лист ти будеш читати не під обстрілами. Нехай цей лист не написаний поетично. Нехай цей лист має купу помилок. Але він від душі й від мене. Замість того, щоб слухати, що каже вчитель, ось пишу тобі листа…
Хочу ще писати, щоб ти вернувся додому, я розумію – репутація твоя має бути висока. Ти в мене молодець, ти гарно несеш службу. А ось Лера каже: «В мене папа не поїхав в АТО». А я говорю: «Ну й молодець твій папа». Або, кажуть, військові самі винуваті, думали, що будуть сидіти там на ж*пі. Або військові перші мають іти туди! А Конституція пише, що всі рівні щодо захисту цілісності України.
Зробила я тобі браслет, нехай листи і цей браслет, в який я вклала душу, коли плела, то буде тобі оберіг! Повертайся живий!”
Капітан Микола Жук загинув 25 січня 2015 року в околицях Дебальцевого – Новогригорівки.
Це були найпекельніші дні того року. Господь забрав найкращих. Вічна Пам’ять захиснику.
