Я маю донечку, яку виховувала без батька, адже він сказав, що одруження не входило у його плани.
Ось так, я поїхала далеко від дому, аби ніхто не осуджував, бо люди в селі зараз же налетіли на батьків за те, що виростили доньку не путящу. Жила я у тітки, яка своїх дітей немала, а мою доцю полюбила відразу і допомогла усім чим тільки могла.
Ось так росла моя Олечка. Розуміла ще змалечку, що з неї готові пилинки здувати, тому часто цим користувалася і псувала мені нерви своїми вибриками.
Зараз, я виховую трьох внуків без їхньої мами, бо вона вирішила, що за межами країни зможе віднайти своє справжнє кохання.
Мені залишається тільки сподіватися на те, що вона не покине на мої плечі ще дітей.
Як Оля закінчила школу, я вирішила, що змушена дати їй гідну освіту, тому вона навчалася у столиці, а ще й у престижному університеті. Дарма чекала добра. Вже на першому курсі сказала мені донька, що я буду бабусею.
Ми з тіткою обговорили це і забрали внука до себе у село, а Олі дали шанс довчитися і все ж мати диплом. Ось і Юра – мій старший онук звик до нас.
Коли Оля вже була на 5 курсі, то повідомила нам про те, що виходить заміж.
Ясна річ, вона вже була вагітна. Та у шлюбі прожила рівно 8 місяців і розлучилася, а сина малесенького віддала мені, бо вона молода і хоче добре забезпечувати свою сім’ю. Тому, я повірила її словам про те, що вона якраз знайшла хорошу роботу.
Так минав другий рік життя мого другого внука Миколки. Оля приїхала з новим кавалером і з животиком.
Ми з тіткою зрозуміли, що потрібно чекати поповнення. Та її Вадим заявив, що хоче одружитися з моєю донькою, тому питає дозволу. Також, дав обіцянку, що зможе забрати і старших синів Ольги, а я повірила з радістю дозволила шлюб.
Пробула у шлюбі моя донечка 4 роки і знову розійшлася, а дитину за цей час вони нажили. Знову внучок жив у мене. Так їх у мене вже три.
Оля гроші присилає щомісяця, хоч щось добре, але разом з тим, мені зовсім не легко, бо я теж не молода. Онуки хочуть гратися, вередують, б’ються у всіх такі різні характери.
Донька знову виходить заміж. Каже, що там серйозний іноземець, тому вона впевнена у тому, що все буде добре у неї.
Тепер, я щодня чекаю новин. Мені цікаво, що на цей раз Оля придумає, що ж там станеться, чесно, як у кіно, або ще гірше у серіалі.
Виявилося, що Ольга так не розповіла своєму новому чоловіку про трьох дітей, тому постійно просить мене потерпіти, бо зовсім скоро віднайде потрібний момент і розповість усе.
Я ж просто молюся, аби все вийшло. Внуки ростуть без належної уваги, а бачу, що вони шалено сумують за мамою, а про батька я вже й мовчу.
Та маю я і найбільший страх: Ольга знову завагітніє і розлучиться, а дитину до мене.
Безсумнівно – діти-квіти мого життя, проте мені уже майже 70, а троє хлопчиків це важко.
Якби не вік і не мої хвороби все було б знано легше.
Що ви зробили б на моєму місці?
