Кажуть, що кохання не знає кордонів і не підпорядковується жодним віковим рамкам. Проте у суспільстві прийнято, що чоловік повинен бути старшим за свою обраницю. Однак ситуації бувають різні і сьогоднішня історія про пару, між якими була різниця в 16 років на користь жінки.
“Наша перша зустріч відбулася у дворі. Жінка з дочкою вийшли на прогулянку. Вони нещодавно поселилися в сусідньому будинку. На той момент мені було вісімнадцять років. Я стояв в компанії друзів, коли біля нас опинився дитячий м’ячик.
Підвівши погляд, я побачив її. Красиву і блакитнооку. Мабуть, це було кохання з першого погляду, бо вона одразу вразила мене. На той момент жінці було тридцять чотири роки, але виглядала вона на двадцять п’ять максимум. Згодом я дізнався, що її звати Ніна, а дочку Лариса. Жінка нещодавно розлучилася, тому й переїхала.
З того моменту я почав слідкувати за нею. Здалеку і непомітно. Хоча мені так хотілося почути її голос і познайомитися поближче. Та у її присутності я буквально втрачав дар мови. Так минуло два роки, поки я не отримав повістку в армію.
Це змусило мене почати робити серйозніші кроки, адже зовсім скоро я не зможу більше бачити Ніну. Я вирішив поговорити з нею, тому прийшов до неї в гості. Подзвонив у дзвінок. Двері відчинила вона. Усміхнена і привітна:
– Ти щось хотів?
Я розумів, що це мій єдиний шанс зізнатися у почуттях.
– Я хочу дещо вам сказати, – невпевнено почав я, але далі все було, немов у тумані. Слова лилися з самого серця і я розповів про те, що покохав її з нашої першої зустрічі.
Ніна вислухала мене і сказала:
– Ти ще такий молодий. Після армії навіть не згадаєш про мене…
– Ні. Я ніколи про вас не забуду, – на цьому наша розмова закінчилася, адже я налякався
– Я не зможу вас забути ніколи, – вигукнув я.
Потім на горизонті з’явилася її донька і я миттю втік.
На службі я ніколи не забував про Ніну. Я регулярно надсилав їй листи, але відповіді ніколи не отримував. Та це не вплинуло на мої почуття. Вона завжди була у моїй пам’яті. Пройшов рік. Я повернувся додому і одразу пішов до Ніни. Її вдома не було. Я застав лише Ларису, яка розповіла, що її мама кожного вечора перечитувала мої листи і плакала.
Зрештою Ніна повернулася з роботи. Побачивши мене, вона зраділа і кинулася в мої обійми. З вуст лунали слова: “Це сон. Це казка”. Я відказав: “Ти моя рідна”.
Потім події розгорталися лише в позитивному ключі. Згодом ми одружилися. З того часу пройшло 8 років. Ми стали щасливими батьками не лише Лариси, але й спільного сина.
Я щасливий батько і чоловік. І хочу порадити усім не звертати уваги на жодні перешкоди. Ні вік, ні соціальний статус, ні відстань не можуть розлучити закоханих. Щодо мене, то я не помічаю різниці у віці. Це не створює жодного дискомфорту. Ми завжди розуміємо один одного і насолоджуємося нашими стосунками.
Сподіваюся, що я надихну когось своїм прикладом”.
А як ви ставитеся до великої різниці у віці?
