– Це щось нереальне! Це не могло статися зі мною! – Марина намагалася збагнути, що сьогодні з нею трапилося.
Вона завжди прокидається рано вранці. Того дня її син прихворів і вона хотіла залишити його на чоловіка, але той був проти.
– Я не зможу за ним дивитися! У мене купа роботи.
Тоді жінці нічого не залишалося, як вести сина в садок, хоча він вередував. Але її теж вже чекали на роботі.
Марина зосереджено працювала без обідньої перерви. Раптом подзвонили зі садка і сказали забрати сина додому.
– Так і знала! Ну чому чоловік не посидів з ним, тоді б всім було легше? – обурилась жінка і почала збиратися.
– Марина, де мій звіт? – спитала невдоволено начальниця, – я чекаю його зі вчора!
– Він готовий, зараз надішлю! – перепросила жінка і паралельно дзвонила чоловіку, телефон не відповідав.
– Ти дуже повільно працюєш! Роби щось з цим! І принеси мені той договір! – продовжувала жінка.
– Вже несу – Марина кивнула і ввічливо посміхнулася, а чоловік все ще не відповідав, – алло, мамо, ти б не могла забрати Володю з садка? На роботі…а тато? Теж…І що я маю робити?
– Марино, зайди до мене! – гукнула начальниця, якій знову було щось потрібно, – як ти працюєш, тобі, що байдуже? Звільнення захотіла?
Марина слухала як її вичитують та в один момент їй це набридло, тим більше та жінка була всього якоюсь родичкою директора і чомусь думала, що може брати на себе його обов’язки.
– Олено Василівно, мені потрібно відійти, у мене син захворів.
– Що? Ти зібралася кожного місяця відгули брати? Тобі бачу ця робота не цінна.
– Ви що таке говорите? Я ж завжди виконую всі свої обов’язки, і буває довше залишаюся, і на вихідних працюю. Я не маю з ким залишити сина, він ще маленький.
– Це не моя справа! Робота є робота. Підеш – отримаєш прогул, а після нього звільнення. Або спрости собі життя і напиши заяву по власному бажанню.
– Але Олено Василівно!
– Пиши!
Марина зрозуміла, що її роботі кінець. Після цього вона одразу пішла за сином в садок. Дорогою жінка мало не спіткнулася, ремінець від сумки порвався ще й машина облила.
Мати спантеличена зайшла в дитсадок, зібрала сина і повела додому. Там вона дала йому сироп, положила в ліжко і почитала казку, щоб він заснув. Чоловіка справді не було, хоча він казав, що працюватиме з дому. Ввійшовши на кухню попити чаю, Марина побачила на столі записку: “Між нами все скінчено. Я пішов до іншої. Прощавай!”.
– Оце так-так! А що, слабо було в очі признатися? Теж мені – думала жінка, але їй здавалося, що вона у якомусь фільмі.
Від того, що відбувалось у неї не текли сльози, вона просто не могла збагнути, як це все відбувається з нею?
Вона вирішила прилягти у кімнаті сина, щоб чути, як він щось попросить і заснула. Їй приснилася темрява у якій вона наче падала вниз.
– Мамо, мамо! Хочу пити!
– Зараз синочок! – жінка діяла автоматично, той сон потім не давав їй спокою.
Невдовзі син одужав, але стан Марини не покращувався. Вона могла прийти з дитиною після садочку сісти на кухні й довго дивитися в одну точку. Вночі їй продовжувала снитися темрява. Через кілька днів її Володя розплакався і мати, вийшовши зі свого кам’яного стану, одразу побігла до нього.
– Синку, що сталося?
– Ти мене більше не любиш!
– Що ти таке кажеш? Звісно люблю! Сильно-сильно! – вона обійняла дитину, – пограймося твоїми улюбленими машинками?
– Та – зрадів син, – тобі синю, а мені жовту! Давай на перегонки!
Того дня Марині снилося вже дещо інше. Вона опустилася до дна тієї темряви й сильно відштовхнулася вгору.
Зранку пролунав дзвінок.
– Алло! Марино, ти як? – то дзвонила її колишня співробітниця з відділу кадрів, – де зараз працюєш?
– Ніде – відповіла жінка.
– Це добре! Не хочеш до нас повернутися? Ту мимру нарешті звільнили, коли директор зрозумів, що вона найкращими працівниками нехтує! А мені от доручили всіх назад зібрати. Ти за?
– Так, за! – в жінки піднявся настрій, вона знову не вірила, що так буває, її життя наче налагоджувалось.
– Тоді чекаємо завтра! Я за тобою скучала!
– До завтра!
А того ж дня ввечері жінці прийшло дивне смс: “Привіт!”. Номер здався їй таким знайомим, вона хвилину подумала і пригадала, то був Олексій – її перша любов з університету. І вирішила відповісти тим же. Таким чином вони домовились зустрітись.
– Давно тебе не бачив, гарно виглядаєш! – сказав Олексій.
– Дякую! Ти теж! Чому вирішив написати?
– Та ми тоді так і не розійшлись толком, просто подумав, що це якось не гарно та і просто захотів тебе побачити. Стільки років минуло!
Вони тоді гарно провели вечір, згадували, як їм було добре разом. Виявилось обоє були самотніми, але їхня зустріч не стала останньою. Почуття, що притихли з часом – відродились і вони були тому раді.
Через кілька місяців Марина готувалася до весілля. Всі подруги раділи за неї. І їй самій не вірилося, що колись вона знову стане щасливою.
– А твій колишній що? – цікавилась подруга.
– Та приходив миритися, але я для себе вирішила, що повертатися до минулого – велика помилка. Тим більше він вже раз зробив свій вибір! А сходитись лише заради сина немає сенсу, тоді ніхто не буде щасливим!
А як би ви вчинили на місці Марини?
