Поки була тепла осінь, всіх все влаштовувало. Але коли на вулиці стало різко холоднішати і рано темніло, Ірині Федорівні було проблематично дістатися додому і вранці знову приїхати до Лізи, щоб відвести внучку до школи.
– Мати спочатку намагалася натякнути мені, що хоче залишатися ночувати у нас вдома, але я ретельно ігнорувала її, – розказує Ліза. – Все ж вона не витримала і поставила мене перед фактом, що серед тижня буде залишатися в нас, а на вихідних повертатиметься додому. Мовляв, їй лячно кожного вечора їздити самій.
Ірина Федорівна у свої шістдесят років вийшла на пенсію. Жінка планувала працювати ще деякий час, але нова начальниця була настільки нестерпною, що змусила її піти раніше. Зрештою, здоров’я та нерви важливіші. Ліза підтримала матір у цьому рішенні, тим паче, що вона шукала няньку для своєї доньки. Звичайно, послуги бабусі оплачувалися.
Даринка цього року пішла у перший клас. До того Ліза сама сиділа з донькою, бо проводила на роботі лише пів дня. Однак зараз її оформили на повну ставку, тому можливості займатися вихованням дитини не було. Ліза змогла переконати Ірину Федорівну прийняти її пропозицію, мовляв, користь та вигоду з цього отримають усі. Дівчинку потрібно було водити в школу, забирати додому і робити з нею домашнє завдання.
Ліза змогла спокійно працювати повний робочий день. Додому вона поверталася о 19:00. До того часу бабуся завжди сиділа з онукою і чекала, коли повернеться хтось з батьків.
З жовтня матір почала скаржитися на те, що дорога виснажує її. На це йде багато часу та сил. А ще темніє тепер швидко, дому доводиться по ночах добиратися. Тут і погода псується. Починається сезон дощів та холоду. Якось вона запропонувала залишитися у нас на ніч. Ми живемо у двокімнатній квартирі. У нас з Андрієм власна спальня, а дочка має свій куточок. Місця вистачає. У кімнаті Даринки ще є диван, на якому матір мала намір спати. Я порадилася з чоловіком і він заявив, що проти такого рішення. Адже виходить, що матір буде у нас жити постійно, окрім вихідних.
– Я вже понад 20 років живу окремо від батьків і не збираюся цього змінювати! Ми платимо їй за те, що вона сидить з Даринкою, тому надавати нічліг не зобов’язані, – обурився Андрій.
– Але на вулиці справді погана погода, темно, сиро, – далі вела Ліза. – І мама нам їсти завжди готує, порядки наводить. Можливо, хай залишається?
– З роботи ж вона якось завжди їздила додому, хіба ні? От і зараз не потрібно нічого вигадувати.
Андрій завжди нормально ставився до тещі. Він ніколи їй не відмовляв в допомозі, але жити разом категорично не хотів. Як тільки Ірина Федорівна з’явилася на його порозі з валізами, то почула усі думки зятя з цього приводу.
– Сказав мамі, щоб вона навіть не надіялася ночувати у нас і викликав їй таксі додому, – розповідає Ліза.
Ірина Федорівна образилася і відмовилася від допомоги. Сказала, що сама добереться. Після цього спілкуватися жінка продовжила лише з онукою.
– Не знаю, як мені вчинити у цій ситуації, – розводить руками Ліза. – Залишити все як є чи найняти іншу няню для Даринки? Проте тоді мама не зможе вижити на одну пенсію, а допомогти фінансово у нас не буде можливості…
Як би ви вчинили на місці жінки?
