Заскочив якось до мене один знайомий за інструментом, з порога ткнувся в купу взуття, зрадів:
– Ух, ти! Взуття валяється!
Я здивувався. А він каже:
– Може у тебе і посуд брудний стоїть?
Я ще більше здивувався, є, кажу, він у нас часто стоїть. Добре живете, сміється він, дивлячись на раковину повну посуду. З глузду з’їхав, чи що, подумав я. І розговорилися …
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Зробив я кави і запитав:
– Чому ти, власне радієш? Це ж пекло – моя взагалі квартиру закинула – вічно все всюди валяється, посуд брудний може стояти за 3 дні. І це з урахуванням, що вона сидить удома – дитину з ранку в садок і на весь день до комп’ютера. Я вже втомився спотикатися об купи речей, які вона може вивалити з шафи в пошуках якоїсь речі і ця купа буде лежати на підлозі тиждень. Стільці всі завалені якимись ганчірками, на вікнах квіти посохли, все в павутині, в холодильнику обов’язково щось зіпсується. Я раз у раз витягаю каструлю з якимось тижневим супом, який вже цвіллю покривається. Якщо вона готує, хоча робить це рідко – засмічує всю кухню так, що на стінах краплі жиру, плита вся в плямах, каструля брудна ставиться в холодильник, потім і сам холодильник весь жирний. Ванна засипана якимись напівпорожніми банками, як вона чистить зуби – не розумію – навіть дзеркало в зубній пасті, мило вічно в волосках, бритва волохата теж валяється. Прання я вже сам ставлю, прошу іноді попрасувати, та яке там – гора висохлої білизни в кріслі місяцями лежить, витягаю сорочку, штани, сам прасую. Воюю страшно – лаюся, прибираю, на кшталт на тиждень допомагає – щось з підлоги попіднімає, замете навіть подекуди. Але рівно через тиждень все те ж саме. Білизну постільну сам міняю, інакше може місяцями не зніматися. Не знаю, скільки я ще витримаю в такому свинарнику. Сил немає
Знайомий слухає, посміхається. А знаєш, каже, я б напевно краще в такому свинарнику пожив, зате ніхто не ганяє, живи собі на втіху. Ось у мене чистюля, а я вже готовий з глузду з’їхати. Кожні вихідні у нас прибирання, генеральне, килими всі витрусити, фіранки випрати, всі поверхні промити, протерти, ванна з якоюсь хімією миється щодня – я вже чхаю від всіх цих пляшечок зі смердючими рідинами. З роботи приходиш – далі килимка в передпокої не пустить – взуття забере, одразу його помиє, куртку забере – витрушує з балкона, одяг весь відразу в прання, тапочки видає і спробуй в цих тапочках на килим зайти – крику буде на весь світ. Для килимів у нас окремі тапочки, уявляєш? Знаєш як я їм? Швидко! Тому що буквально стежить за кожним рухом. Варто тільки ложку покласти – вже підхопилася – тарілку схопила, миє. Після сніданку, обіду і вечері у нас миття кухні. Серйозно! Промивається все – я йду в кімнату, а вона ще годину там прибирає. Що там вже мити – весь день мила і знову знаходить щось.
Не дай Боже у ванній не так рушник повісити, зубну пасту покласти не поруч з бритвою в один ряд, зубну щітку сунути не в ту дірочку в стаканчику – жах, що буде! Постільна білизна крохмалиться і змінюється майже щодня, ще й випрасує її так, що вона колом стоїть. Начебто спочатку приємно було на чистому спати, але потім я втомився від цього хрускоту. У дитини іграшки складе в ряд і все, більше їх чіпати не можна – вже прибрано. Дитина ходить, дивиться на виставлені в ряд машинки і страждає. Полежати поруч і подивитися кіно – немає коли – вічно з ганчіркою носиться і за всіма як шуліка стежить – раптом хто щось не так поставить, забере покривало на кріслі або зрушить серветку на столику.
Я максимально відсторонився від усього цього – все одно, як би я не поставив і не поклав щось, все буде не так – не так рівно, не на тому місці, не за кольором. В кімнату навіть склянку води не можна принести – все на кухні. Мені здається, я вже мрію чаю біля телевізора на дивані попити – нездійсненна мрія, на кухні сиджу, добре хоч там телевізор собі поставив. Чистота, звичайно, ідеальна – але так вона мене вже дістала, не знаю скільки ще витримаю в цій операційній з наглядачем. Може, поміняємося дружинами на тиждень – якось з сумом пожартував знайомий і ми обидва задумалися – що ж краще – дружина, яка взагалі не стежить за порядком, чи чистюля?
Ви як вважаєте?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
