– У мене в голові таке не вкладається! – зітхає тридцятип’ятирічна Вероніка. – Уявляєш, у мене напарниця на роботі поїхала відпочивати на море, а сина залишила вдома. Хлопчик жодного разу в житті моря не бачив, а йому вже тринадцять. Все літо в місті сидить, а мати, бачте, втомилася! Відпочивати вирушила! Ось як так можна взагалі? …
Напарниця Вероніки, Вікторія, розлучена вже сім років, виховує тринадцятирічного сина. Колишній чоловік з дитиною не спілкується, аліменти платить від випадку до випадку. Розлучилися через його п’янки – власне, після розлучення чоловік в тому ж дусі і продовжує своє життя. Надії, як на батька, на нього ніякої.
У перші роки після розлучення Вікторії з дитиною дуже допомогли батьки – водили внука в школу, зустрічали, робили уроки, годували обідами, доглядали на канікулах.
Вікторія згодом взяла в іпотеку квартиру в сусідньому з батьками будинку – зовсім вбиту, після пожежі, одні стіни. Молода жінка набрала підробітків і важко працювала, щоб платити кредит і паралельно робити ремонт у своєму новому житлі.
Ні про які відпустки багато років Віка і не мріяла – працювала, і кожну копійку витрачала на квартиру.
Літні канікули її син постійно проводив в місті. Кілька разів за ці кілька років Вікторії вдалося влаштувати хлопчика в пришкільний табір, іноді син гостював на дачі у тітки, але більшу частину часу влітку був удома, під наглядом бабусі з дідусем.
Про подорожі мова не йшла: грошей у Вікторії завжди було обмаль.
До початку минулого навчального року Віка нарешті довела квартиру до нормального стану і переїхала туди разом з сином. Здавалося б, можна видихнути, але ні. Останній рік видався у Віки неймовірно важким. Доробляли ремонт, купувала меблі, платила іпотеку, а тут ще й на роботі почалися проблеми, та й здоров’я підводило.
На початку весни Віку відвезли на швидкій з гіпертонічним кризом, тиском за двісті, потім почалася низка нескінченних ГРВІ з ускладненнями, а в червні, коли столиця просто знемагала від спеки, Віка знову загриміла в лікарню – на цей раз з пневмонією.
Де вона її підхопила – загадка. Ну в офісі працював кондиціонер, так. Але ж в цьому офісі Віка далеко не перше літо, та й інших, хто б серйозно простудився, крім неї, не було.
– Просто чорна смуга якась! – зітхала Віка. – На рівному місці знаходжу проблеми … Страшно жити! Мені ще іпотеку платити кілька років, а я вже вся розвалююся!
– Відпочити тобі треба, ось що! – сказала Віці близька подруга. – Ось просто бери квитки – і на море! Хоч на тиждень! Тобі потрібна зміна обстановки. Вдома залишишся – не відпочинеш, навіть якщо на роботу ходити не будеш … Грошей немає летіти удвох з сином? Лети одна! Хлопець у тебе дорослий вже, нехай батьки за ним доглянуть …
Спочатку Віка відмахувалася, але в підсумку так і зробила – взяла квитки на літак і домовилася з батьками, що вони будуть пару раз в день перевіряти онука, благо живуть в сусідньому будинку, і забігти увечері нескладно.
– Я б нізащо так не вчинила! – міркує Вероніка. – Не залишила б сина. Мені б і відпочинок був не в радість, якби я знала, що дитина моя вдома залишилася. Хлопець і так ніде особливо не був, нічого не бачив. Сидить все літо у квартирі, грає в телефон, друзі роз’їхалися. А тепер ось ще й мати відпочивати полетіла! Зозуля якась, а не мати …
Мати на море, а син в міській квартирі з телефоном – дійсно жахлива ситуація, як вважаєте?
А може, нічого такого страшного не відбувається? Дитина, судячи з усього, спокійна, безпроблемна, залишився в упорядкованій квартирі, біля холодильника з їжею, всього на тиждень. До того ж і дід з бабусею поруч. А жінці дійсно потрібен відпочинок і перезавантаження …
Як ви вважаєте?
