Я рано стала вдовою, довелось самій ростити сина. Як тільки йому стукнуло 16 він вже з дівчатами зустрічався. Сьогодні Настя, через тиждень Альона, через місяць Віка. Потім пішов навчатися, потім служити. А по поверненню заявив, що одружується.
Я не сильно тому зраділа. Він у мене ще надто молодий, а раптом помилився з вибором, що якщо це просто захоплення? Та він твердо для себе вирішив, що це його кохана на все життя.
Зіграли весілля. Невістка переїхала до нас. Справді гарна і добра дівчинка була. Ми з нею знайшли спільну мову, подружились. Потім Валя нас утішила новиною, що вагітна. Ми з нетерпінням чекали на нашого маленького ангелика.
Та з кожним місяцем ми все частіше сварилися. Раніше вона і їсти могла зварити й прибрати в домі. А тепер і пальцем не поворухне.
– Я не можу помити підлогу, мені вода смердить. – якось заявила вона.
Я не дуже розуміла її. Адже сама виношувала дитину і в мене такого не було! Може вдає з себе немічну, не знаю?
Та коли народилась внучка я їй все простила. Дитинка була просто чарівна, я полюбила її всім серцем.
До того син ходив на одну роботу, але коли вони порахували які витрати йдуть на дитину, то йому довелося шукати підробіток. Я теж важко працювала на заводі. І все мріяла, що невістка подасть мені мисочку борщу чи якусь гречку з котлетою, коли я втомлена прийду з роботи. Але ні. Ще доводилось до ночі стояти біля плити. І так щодня.
– Мамо, потримайте дитину, я не встигла перевдягтися! – швиденько сказала невістка, як тільки я переступила поріг.
– Зачекай! Я ще навіть не роззулася і руки не помила! Ну куди з немовлям! Ти цілий день вдома нічого не робиш, я на роботі й ти ще мені дитину даєш. – нервувала я. – Ти хоча б приготувала вечерю?
– Так! Там печена риба, а картоплю лише треба пом’яти у пюре, зробите? Вона вже зварилась! Бо я не встигла.
– А коли навчишся встигати? У тебе був цілий день! Невже не можна розрахувати свій час!
Натомість замість відповіді невістка розвернулась з дитиною, пішла у свою кімнату і закрилася. До кінця вечора я так і не бачила, щоб вона виходила.
Я дивлюсь на нашу хату і беруся за голову. Невже вона пил не могла протерти? Чи зробити те дурне пюре? Чому я в молодості все встигала робити? В мене дитина завжди була сита і чиста, в хаті прибрано і наготовано! А вона собі спить разом з дитиною, ще й в тому телефоні постійно! Жах!
– Мамо, ти мусиш вибачитися перед Валею! – заявив зранку син. – Ти вчора образила її й вона вже хотіла збирати свої речі і їхати з дитиною до батьків! Не смій більше ображати її!
– А чим я її образила? Правдою? Нехай краще подивиться яка вона господиня і мати! Звикла на наших шиях сидіти, безсовісна!
Досі не розумію за що я маю вибачатися перед нею? Хіба я сказала щось не те?
