Поруч з дорослою кішкою лежало маленьке кошеня. На дворі світило гаряче сонечко, яке зігрівало своїм промінням. Пухнастий клубочок почав гратися і бігати навколо матері.
– Чим ти займаєшся? – поцікавилася кішка.
– Намагаюся наздогнати свій хвіст, – відказало кошеня.
– Навіщо тобі це? – здивувалася кішка.
– Бо мені сказали, що хвіст – це моє щастя. Мені потрібно його зловити. Я вже три дні намагаюся це зробити, але досі щастя весь час вислизає від мене.
Стара кішка ніжно усміхнулася і мовила:
– Мені теж колись казали, що хвіст – моє щастя. Тоді я поставила собі ціль: зловити його. Я днями і ночами намагалася зловити хвоста, нехтуючи сном і їжею. Коли сили були на нулі, я лягала спати, а потім все по колу. Зрештою я перестала вірити в те, що зможу досягти успіху. Тоді я відправилася туди, куди вели очі. І раптом я зрозуміла одну річ.
– Яку?
– Хвіст завжди йде слідом за мною. Щастя не потрібно намагатися наздогнати, бо воно завжди поруч. Головне йти своїм шляхом.
А як ви розумієте слово “щастя”?
