Онуки завжди вважали свою бабусю доброю, люблячою і терплячою жінкою. Ніна була чудовою господинею, в будинку якої панував затишок і запах свіжих пиріжків. Та її чоловік був абсолютною протилежністю. Дід у всіх асоціювався із сигаретним димом, сварливою манерою розмовляти і верескливим голосом.
Бабуся ніколи не жалілася на нього, але всі рідні добре знали, що він дозволяв собі хамовито з нею розмовляти і навіть прикладати фізичну силу.
– Він все життя пропрацював на залізниці, то звідки йому навчитися елементарного етикету? – виправдовувала Ніна чоловіка.
Робота у нього справді була нелегкою. Він часто недосипав, багато працював і втомлювався. Саме тому здоров’я добряче страждало. Через це профспілка регулярно видавала своїм співробітникам путівки в санаторій. Спочатку дід нехтував ними, але коли розпочалися серйозні проблеми зі спиною, то за рекомендацією лікаря згодився поїхати.
Дружина зібрала йому валізу, склала туди все необхідне і тихенько раділа, що проведе три тижні в спокої. Тепер вона могла сама обирати, який канал дивитися. Їй не потрібно було слухати постійних докорів та невдоволення. І ніхто не димів посеред вітальні.
На радощах Ніна напекла пирогів і зайшла в гості до всіх подруг, що поділитися новинами про поїздку свого чоловіка.
Пройшло три тижні. Дід саме мав повернутися додому, але натомість від нього прийшла лише телеграма. У ній було сказано наступне: “На мене не чекай, бо я не приїду. Буду жити з Галею”.
Бабуся зовсім не засмутилася від цієї новини, а навпаки, вклякла на коліна і почала дякувати Богу за своє щастя.
Вона зібрала усі пожитки діла, його улюблені сорочки, документи та інші дрібниці й винесла їх на веранду. Їй хотілося позбутися навіть духу строго.
Через два тижні чоловік прийшов додому, забрав свої речі, оформив документи на роботі щодо переводу в інше місто і зник. Жодних пояснень. Та Ніну це влаштовувало, адже вона лише хвилювалася через те, що чоловік може передумати.
Тепер Ніна могла затіяти в будинку ремонт і поклеїти нові шпалери, адже дід раніше забороняв це робити. Жінка змінила усі штори й фіранки. Нарешті їй було комфортно й приємно у власному домі. Навівши лад всередині, вона взялася за город. Тепер на її грядках росла полуниця. Чоловік ніколи не любив цю ягоду, тому садили вони лише малину:
– За нею не потрібно доглядати. Без жодних зусиль вона сама росте.
Нарешті Ніна змогла й вишню посадити, а поруч сливу і навіть персик.
На столі стояв новенький сервіз, який багато років чекав свого часу в серванті. А старі тарілки, обдерта клейонка і обмилки господарського мила опинилися в смітнику.
Ніна буквально розквітла на очах. Здається, навіть помолоділа. Зморшки на обличчі розгладилися, а в погляді більше не було втоми. Новий спосіб життя сприятливо впливав на жінку. Після 50-ти у неї відкрилося друге дихання.
До бабусі навіть почали приходити кавалери, але тепер вона знала, що її щастя полягає у свободі й відсутності чоловіка. А пекти фірмові пироги вона має для кого.
Чи сподобалася вам ця історія?
