Говард Келлі був сиротою. З підліткового віку хлопець розносив дрібні товари людям, щоб заробити гроші собі на навчання та харчі.
Якось він залишився абсолютно без коштів, а голод ставав нестерпним. Після довгих вагань хлопець вирішив зайти в перший зустрічний будинок і попросити милостиню. Він натиснув на кнопку дзвінка, а двері йому відкрила красива дівчина. Говарду відібрало мову й перехопило подих. Він не зміг попросити у неї їжу, тому сказав:
– Чи не могли б ви мені дати склянку води?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Натомість незнайомка принесла хлопцеві стакан молока. Той випив його і запитав:
– Скільки я вам винен?
– Ви нічого мені не винні. Матір завжди повчала мене, що не можна брати гроші за добрі справи, – відказала дівчина.
– Дякую вам велике! – сказав Говард.
Після цього візиту він зрозумів, що світ не без добрих людей. Ця думка неабияк гріла йому душу.
З того часу минуло багато років. Говард став хорошим лікарем і переїхав у місто, де влаштувався на роботу. Одного дня до них приїхала пацієнтка на консультацію. У реєстратурі повідомили, що вона мешканка містечка, в якому хлопець народився. Він одразу пішов в палату до жінки, яка спала після довгої дороги. Говард впізнав у ній ту молоду дівчинку, котра колись винесла йому склянку молока.
Лікар детально вивчив історію пацієнтки. Її хвороба була настільки серйозною, що надій на одужання практично не було. Хлопець розмірковував про несправедливість світу, а потім рішуче вирішив, що зробить все можливе, щоб врятувати цю дівчину.
Говард Келлі довгих вісім місяців боровся за її життя. І йому вдалося перемогти у цьому поєдинку. Пацієнтка одужала. Проте на це пішло багато зусиль та коштів. У день виписки лікар сказав видрукувати йому чек, а потім він оплатив його до копійки. Цей рахунок віднесли жінці.
Вона хвилювалася, що сума за лікування буде непідйомною для неї, але яким було її здивування, коли вона побачила слова: “Оплачено склянкою молока. З повагою, лікар Говард Келлі”. Від щастя й радості пацієнтка розплакалася.
Не дарма Біблія вчить: “Що людина посіє, те й пожне”.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
А ця історія – це не просто притча чи вигадка. У її основі лежать реальні події, взяті з біографії лікаря Келлі, відомого терапевта та одного з засновників першого в Сполучених Штатах Медичного дослідницького університету Джона Хопкінса.
А ви згідні з тим, що кожен отримує по заслугах?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
