Світлана раптово залишилася вдовою. Семена не стало, коли їхньому синові виповнилося лише п’ять років. Жінка змогла змиритися зі своєю втратою, віддаючи всю увагу й любов Сергійку. Хлопчик був копією батька, що час від часу викликало у Світлани сумну усмішку.
Через декілька років у двері жінки постукала незнайомка. Вона заявила, що їм потрібно поговорити. Раніше Світлана ніколи б не погодилася впустити у всій дім чужу людину, але цього разу дивне передчуття змусило її відчинити замок.
Гостя почала щось розповідати, демонструючи якусь фотографію. Її слова спочатку не могли вкластися у Світлани в голові, але потім вона все зрозуміла. Виявилося, що дев’ять років тому їхніх дітей переплутали в пологовому будинку. Стара акушерка лише зараз наважилася про це зізнатися, бо не хотіла померти з таким гріхом на душі. Справді, на знімку, який принесла незнайомка, хлопчик був дуже схожим на Антона, померлого чоловіка. Але як же Сергійко?
Світлана наважилася зробити тест ДНК. Результати підтвердили, що Люба говорила правду. Усі ці роки жінки виховували не рідних синів. Вони почали гадати, що їм робити в цій ситуації. Під час чергової зустрічі Світлана вирішила показати новій знайомій дитячий альбом Сергійка. Раптом Люба, побачивши одну з фотографій, викрикнула:
– Антон!
– Ти знайома з моїм чоловіком? – здивувалася Світлана.
– Це батько мого сина…
Тепер все стало на свої місця. Ось чому обидва хлопці так схожі на Антона. Вони є братиками, адже мають одного батька.
Звичайно, що кожна з жінок не могла відмовитися від своєї дитини, незважаючи на те, що вони були нерідними. Матері домовилися спілкуватися, щоб брати завжди були разом. Це єдине розумне рішення, яке вони змогли побачити в цій ситуації.
Чи правильно вчинили жінки, які опинилися в складних життєвих обставинах?
