Я працюю у великій державній компанії на посаді голови однієї з молодіжних профспілкових організацій. Мені доводиться організовувати благодійні акції, збирати кошти нужденним, провідувати ветеранів та самотніх пенсіонерів. Якось я отримав листа з проханням допомогти дитячому будинку.
Наша команда не могла відмовити, тому одразу вирішила відвідати заклад, який знаходився на околицях нашого міста.
Директором притулку був літній чоловік, який пояснював, що їхній будинок належить до сімейного типу. Спочатку я не дуже розумів, що це означає.
На місці нам провели екскурсію і показали усі кімнати. Ми бачили, в яких умовах діти живуть, навчаються, граються та харчуються. Всього там було 20 вихованців, віком до чотирнадцяти років. Вони зустріли нас невеликим концертом. Після невеликої комунікації було зрозуміло, що діти тут товариські і легко йдуть на контакт.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Від побаченого на очах виступали сльози. У нас не виникало жодних сумнівів, щодо рішення про опіку над цим дитячим будинком.
На останок я провів опитування і розпитав кожного жителя притулку про те, чого йому не вистачає. Нам хотілося приїхати наступного разу з потрібними гостинцями і подарунками, щоб зробити дітей щасливішими.
Діти мріяли про звичні речі: книги, іграшки, солодощі, канцелярське приладдя.
Одна дівчинка виділялася серед інших своєю сором’язливістю. На вигляд їй було приблизно п’ять років. Спочатку вона довго вагалася, а потім тихенько сказала мені, що хоче ляльку з довгим волоссям, щоб робити їй різноманітні зачіски.
Дитина мене настільки вразила, що я вирішив обов’язково втілити в реальність її бажання. Я сам поїхав в іграшковий магазин і вибрав найкращу ляльку з довгим волоссям та красивим вбранням.
Приблизно за місяць усі подарунки були готові і ми поїхали в дитячий будинок вдруге. Дітвора раділа такому сюрпризу. Тим часом Рая знову стояла осторонь і соромилася підійти. Тоді я сам вручив їй коробку з лялькою.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дівчинка була вражена тим, що відбувається. Вона боязко торкалася до іграшки і не могла повірити, що тепер вона зможе з нею гратися. Малеча подякувала мені і міцно обійняла. Я не знав, як реагувати на такі щирі емоції.
Зрештою, ми з дружиною наважилися удочерити Раю. Хіба могла ця історія закінчитися інакше? Тепер дівчинка є невіддільною частиною нашої сім’ї. А зовсім скоро у неї з’явиться братик! І це справжнє диво, адже ми багато років не могли мати дітей….
На які думки вас наштовхнула ця історія?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
