– Діма, тепер це твій дім, – сказав хлопчику дід Вадим.
– Ходи я тебе обійму, – усміхнено сказала жінка, з якою вони вже раніше бачилися в стінах дитячого будинку.
Дмитро став справжнім подарунком долі для сім’ї Мельничуків. Дід Вадим наткнувся на хлопчика, коли той гірко плакав, сидячи на вокзалі. У кишені малечі була записка, в якій говорилося про те, що батькам він більше не потрібен. Чоловік одразу вирішив, що займеться усиновленням хлопчика. Адже його дочка тривалий час намагалася завагітніти, але у них із чоловіком нічого не виходило.
Поки усі необхідні документи оформлялися Дмитро деякий час повинен був провести в дитячому будинку. Та це тривало не довго, бо дід Вадим під’єднав усі свої зв’язки, щоб владнати все якомога швидше.
У дитини розпочалося інше життя. Його нова мама Світлана дарувала ту любов, якої він ніколи раніше не знав і не отримував. Тато також обожнював свого сина. Звичайно, не останню роль у вихованні онука зіграв його дід, який з появою малечі ніби й помолодів.
Згодом Дмитро виріс, закінчив університет і відкрив власний бізнес. Він став успішним та порядним чоловіком, яким рідні дуже пишалися. На жаль, дід Вадим так і не зміг побачити досягнення свого онука.
Перед смертю він попросив доньку розказати правду Дмитрові про його дитинство, коли той виросте. Проте хлопчик почав цікавитися цією темою набагато раніше, ніж цього б хотілося. Він часто розповідав про те, що його тривожить один сон, в якому він самотньо сидів на лавці і гірко плакав з машинкою в руках.
Зовсім випадково Дмитро побачив серед старих речей ту саму іграшку, яка йому неодноразово ввижалася.
– Мамо, може ти поясниш мені, в чому річ? – запитав син.
Світлана не посміла брехати Дмитрові і розповіла йому правду про те, що хлопця знайшов дідусь Вадим. Біологічні батьки кинули його напризволяще, а самі виїхали закордон.
Після цього Дмитро вирішив, що він повинен знайти їх, щоб запитати, навіщо вони так з ним вчинили.
Хлопець швидко натрапив на їхній слід. Виявилося, що справжній тато з мамою багато років тому були депортовані і зараз живуть на Батьківщині. Спочатку вони мали закордоном успішний бізнес, але через підроблені документи подружжя все втратило. З того часу вони зводять кінці з кінцями і намагаються вижити завдяки тимчасовим підробіткам.
Дмитро наважився зателефонувати. На дзвінок відповіла Марія:
– Доброго дня, пані Маріє. Мене звати Дмитро і я телефоную вам з приводу вакансії. У нас є чудова пропозиція для сімейної пари, тому приходь в наш офіс разом зі своїм чоловіком.
Жінка погодилася. Вона записала адресу.
У відповідний час вони з’явилися неподалік від лавки, де свого часу залишили сина. Зараз там сидів молодий хлопець у дорогому костюмі. У руках він тримав машинку, яку подружжя швидко впізнало.
Запала мовчанка. Тишу порушив Дмитро:
– Я залишився тут забутий на цілих двадцять п’ять років, – сказав він і пішов геть.
Хлопець закрив стару сторінку і вирушив у нове життя, де не було місця для таких байдужих людей.
А що ви думаєте про вчинок хлопця?
