Можливо, хтось скаже, що ми з дружиною якісь не такі. Проте факт залишається фактом: ми не любимо проводити час з онуками.
Під час вагітності у нашої дочки були певні труднощі. Лікарі не могли точно сказати, чи з малюком все буде гаразд. У той період ми підтримували доньку так, як могли.
А потім нам повідомили, що народиться двійня і нашій радості не було меж.
Після народження онуків дружина постійно допомагала молодій матусі. З часом донька звикла до такої турботи і почала все частіше хлопців залишати у нас вдома. Дійшло до того, що близнюки проводили з нами кожні вихідні.
Нещодавно хлопцям виповнилося по 6 років. Проте зараз впоратися з ними неможливо! Вони нічого не знають про дисципліну і виховання. Онуки перевертають нашу квартиру з ніг на голову. Ми намагаємося їх заспокоїти, але жодні зауваження не працюють. Доводиться чекати, коли по дітей нарешті приїде їхня мама.
Бабуся різними методами намагалася достукатися до хлопців. Але що нам залишалося робити, якщо слова до них не доходили? Довелося застосувати фізичні покарання. Проте наша донька дуже розлютилася, коли дізналася про це.
Після цього вона заборонила нам вдаватися до таких дій. Але тепер ми взагалі безсиллі перед цими бешкетниками.
Днями дружина помітила, що у нас зникли гроші. У нас немає сумнівів, що до цього причетні онуки. Це не була значна сума, але для дітей – цілий статок.
Скажу відверто, що ми не хочемо бачитися з хлопцями. Нехай донька самостійно займається їхнім вихованням. На старості літ ми заслужили спокійний відпочинок, а не постійні хвилювання через малих збиточників.
А що ви думаєте з цього приводу?
