– Дівчино, я 4 дні не їв. Купіть мені, будь ласка, картоплі і макаронів, – сказав добре одягнений чоловік.
Дівчина спочатку відкрила рот. Від подиву. За її словами, виглядав чоловік пристойно. Тверезий. Симпатичний.
– Ні, ну якби він там пару гривень просив на пиво, тоді б зрозуміло. Але тут … Я прямо і не знала, що сказати. А він почав пояснювати, що заплатив за орендовану квартиру, що поки без роботи. І сказав, що віддасть гроші. Як тільки вони у нього будуть. Я купила, звичайно. І не тільки картоплю і макарони. Ще курку взяла. І дві упаковки вівсяного печива. І хліба. І молока. Віддала йому. Він дуже дякував. Прямо ось зі сльозами на очах, – розповідала вона нам.
Дівчина ця – моя подруга Люська. Власне, з нею і стався вищезгаданий випадок. Розповіла вона про це в бесіді. Куди приєдналися і інші подружки.
Всі вони дружно взялися писати, що Люську розвели.
– Ти надто довірлива!
– Гроші немає куди дівати? Мені б віддала!
– Добре ще людям похилого віку допомогти. Або дітям. Але мужику б не дала ні копійки! Нехай сам заробляє, а не жебракує!
– А ти чоловікові своєму сказала? Я б на його місці тобі грошей ні копійки не дала!
– Може, це зараз новий спосіб знайомства?
– Він, таких як ти, зупинить людей 10, так непогано проживе! – всі висловлювання були приблизно в такому дусі.
Бідолаха Люська зовсім знітилася. Почала виправдовуватися. Мовляв, раптом правда? Всяке ж в житті буває. Допомога може будь-кому знадобитися.
І що вони з Толіком теж по-різному жили. Це потім спадок від двох бабусь у вигляді великих квартир дістався.
І робота у Толика пристойна. Отримує 30 тисяч гривень. А колись і суп з курячого обрізу варили. І багато ще чого було.
– Відчепіться, дівки! Добрий учинок зробила, а ви он як! Що тепер, повз проходити і всіх підозрювати в меркантильності? – написала Люська і відключилася.
Звинувачення в коментарях тривало. Тоді Люська мені подзвонила. Ми довго розмовляли. Вона, бідолаха, правда, ледь не плакала.
Їй просто стало шкода чоловіка. Погодьтеся, в житті всяке буває. Ну, допомогла. Дітей у них з Толіком поки немає. Сума, яку вона викроїла на допомогу іншій людині, пролом в бюджеті не зробила.
І взагалі. Навіщо чужі гроші рахувати?
– Ти як думаєш? Тільки чесно? Обдурили мене, так? – журилася Люська.
– Чому відразу обдурили? Раптом правда? Всяке буває. Якщо для знайомства, то дивний спосіб. Якщо на гроші тебе розвести, так попросив би щось дорожче, а не макарони. Ти ж інше від себе додала! Не переживай. Ти молодець. Все добре! – заспокоювала подругу я.
Люська ще позітхала і відключилася. Сталося це два тижні тому. А 5 травня в 6.00 пролунав дзвінок. Якщо врахувати, що біля комп’ютера я просиділа до третьої ночі, то відповіла насилу.
І почувши дивні звуки, навіть не розібрала спочатку, хто дзвонить. А це Люська. Радісна така. Захват просто пре!
– Мужик прийшов! До мене, уявляєш? – говорить подруга.
Спросоння я ніяк зрозуміти не могла. Який мужик? Навіщо прийшов? У неї ж Толік вдома. І тільки потім дійшло: той самий, якому Люська по доброті душевній допомогла.
– Він мені троянди приніс. І борг повернув. Ну, ті гроші, що я на нього витратила, коли купувала картоплю, макарони, курку, печиво та молоко з хлібом. Я ж йому телефон свій залишила. Він мені подзвонив, адресу запитав. І підійшов потім. Сказав, що друг дитинства допоміг влаштуватися там кудись. І навіть за зміну вже заплатив. Ось, він мені і приніс. Зараз напишу в бесіду дівчатам. А то дивись на них, нотації мені читали. Я багато плакала через них. Нічого, все не дарма! Чуєш, подруго? – говорила Люська.
Звичайно, не дарма. На думку спала фраза:
– Найголовніше призначення – якщо ти здатний стати доброю зміною в чиїйсь долі. І протягнути руку допомоги тому, хто зараз цього потребує.
Тому що обставини – вони різні. І складності бувають не тільки у літніх або немічних. Але і начебто і у цілком успішних на вигляд людей.
Наприклад, одній людині, яка дуже потребувала допомоги, ніхто не допоміг. Хоча могли. Сили мали для цього. Ресурси. Це інша історія, звичайно. Може, розповім її потім. Просто не захотіли люди напружуватися. Зрадили. Байдуже відвернулися.
І не було поруч ось такої Люськи. Готової поділитися куркою і картоплею. А це неправильно все-таки …
Як би ви вчинили на місці Люсі, допомогли б цьому чоловікові?
