Дніпро. Я тільки недавно повернувся з гарячої точки. Отримав складне поранення, зараз змушений проходити тривалий курс реабілітації. Не можу дочекатися того моменту, коли повернуся до своїх побратимів, подивлюся їм в очі, обійму кожного з них.
А зараз маю набиратися сил. Того дня мав зустріти на вокзалі маму. Електрички ходять в Дніпрі регулярно, тож найрідніша не втрачає можливості привезти мені з власного городця купу вітамінів і лігумінів.
Стою, спершись на стовп, чекаю маму. Задумався про те, як там справи в мого батальйону, згадую усіх своїх хлопців. Аж раптом мої роздуми перервало тихе:
– Ізвінітє, ви нє маглі би мнє памочь. Я із Расії, – сказала жінка років сорока.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я дивився на неї, крізь вуха пролітала її розповідь про тяжку долю, про те, що їй потрібно десь переночувати, тому вона шукає хостел, про те, що я виглядаю дуже добрим і бла-бла-бла…
Я стояв на вокзалі, слухав слова незнайомки, але насправді був далеко від того місця, далеко від Дніпра. Думками я був там, на фронті… Бачив смерть своїх друзів, відчував біль від простреленого плеча, мерз в сирих окопах, ховаючись від постійних прильотів.
Я хотів допомогти тій жінці, але не міг. Слово “расія” стало отруйним – воно робило нестерпним і огидним все, що бодай якось із ним пов’язане.
Вона ще трохи постояла, подивилася на мене, а потім тихо промовила:
– Прастітє. За всьо прастітє…
Та чи вистачить нам на це сил? Не знаю. Мабуть, що ні. Розбиту чашку склеїти неможливо, то як же вилікувати мільйон зранених українських сердець, які більше ніколи не битимуться в здоровому ритмі, або й не битимуться взагалі?! Риторичне питання.
Як би Ви вчинили на місці героя історії?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
5 знаків Зодіаку, від яких краще триматися якомога далі, коли вони розлючені
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Знаменита турецька маска с меду та кориці. Краще будь-якої салонної процедури
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Якщо ви отримуєте ці знаки від Всесвіту, краще зупинитися просто зараз
Коли наш син поїхав у Німеччину, ми з чоловіком дуже зраділи. Він пробув там 6 місяців, а потім несподівано приїхав на тиждень додому. Сказав, що гарно заробляє, і хоче одружитися з багатою донькою свого шефа. Ми з чоловіком були дуже щасливими, але радість тривала не довго
10 способів сказати партнеру про свої почуття (не промовляючи ні слова)
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
«Немає уподобань – немає страждань», – уроки Будди, які повинен прочитати кожен
Дивовижна українська осінь. 25 неповторних осінніх пейзажів у різних куточках України
Невістка вирішила, що ми повинні їм подарувати або продати однокімнатну квартиру і віддати ці гроші, щоб вони могли взяти в іпотеку інше помешкання
– Ми з чоловіком жили в маленькій кімнатці, яка мала 8 квадратних метрів, – розповідає 34-річна Світлана. Я ще ніколи не жила в гірших умовах, хоча мені доводилося і раніше винаймати квартиру
14 звіряток, які більш емоційні, ніж гримаси Емілії Кларк
