Днями хлопець запропонував мені жити разом. Я відмовила.Спробувала зробити це ввічливо, хоч і причин було не мало. Однак, сваритися мені зовсім не хотілося.
Андрій дуже красиво залицявся до мене протягом 4-х місяців. Він був дуже серйозно налаштований в плані наших відносин. Він хотів сім’ю і дітей.
А потім якось сказав, що спочатку потрібно пожити разом, пізнати один одного ближче.
Звичайно, це він сказав, як би між рядків, пропозицією це не можна назвати. Але я зрозуміла, що потрібно сказати йому, що я думаю з цього приводу, інакше він вважатиме, що я згодна і чекаю поки він запропонує жити разом.
Не чекаючи питання, я сказала, що проти того, щоб ми жили разом.
– Жити разом – не означає жити разом. Це різні поняття.
– Я не хочу жити разом, оскільки для мене це все одно, що співжиття!
– Добре, а тоді як ти собі все уявляєш? Ми повинні побудувати самі будинок з даху?
– Я не хочу переїжджати до чоловіка, готувати для нього, піклуватися, прибирати, розуміючи, що він при цьому не взяв за мене відповідальність! Це, по суті, означає, що чоловік не визначився.
– Хто сказав, що я не беру відповідальність? Я орендую нам квартиру і ти навіть можеш не працювати більше.
– Ну тоді нам і не потрібно жити разом, якщо всі ті ж опції, які присутні в законному шлюбі.
– Гаразд. Я зрозумів!
Начебто тема була закрита, бо він сказав, що подумає.
По правді кажучи, я боялася говорити це. Я не знала, яка у нього буде реакція, думала, посваримося взагалі. Однак, я переконалася в черговий раз, що він гідний чоловік. Він не став тиснути на мене своїм бажанням, а просто зрозумів.
І знаєте, мені полегшало. У мені з’явилася впевненість з своєму виборі і, що найголовніше, впевненість в тому, що він той самий.
Після тієї розмови він почав задавати мені деякі питання:
Тобі більше подобається срібло чи золото?
Який у тебе розмір пальця?
Яким ти уявляєш наше весілля?
А ви колись відмовляли в співжитті з чоловіком? Що було після цього?
