Мешкали ми в маленькому містечку втрьох: я, мама і тато. Роботу тут знайти завжди було дуже складно, а щоб постійну та з нормальною зарплатою — взагалі нереально. Батько майже цілодобово працював на будівництві інженером-кошторисником, бо мати практично безробітна: працювала, де доведеться. Коли ситуація з грошима стала геть поганою, вона вирішила їхати на заробітки у Францію. Мову знала ще з університетських часів, та і знайомі її давно вже працювали там збиральницями винограду.
Після від’їзду матері наше спілкування не припинилось. Вона щодня телефонувала, розповідала свої новини, часто надсилала зароблені гроші. Та щастя тривало не довго. Вона перестала виходити на зв’язок. Одного вечора, коли я якраз повернувся з тренування, батько мовчки сидів біля вхідних дверей. Такого я ще не бачив: йому ніби серце вирвали. Хоча, як виявилось пізніше, майже так і сталось. Зателефонувала мама, яка гордо заявила, що додому більше не повернеться. І телефонувати їй більше не потрібно. У неї, бачте, тепер є новий чоловік, з яким вона щаслива.
Сказати, що я був у шоці – все одно, що промовчати. Як вона могла так швидко знайти іншого чоловіка, якщо їхнє з батьком життя виглядало майже ідеальним?
Було складно, та цю новину ми якось пережили. З часом ми взагалі перестали про ту зрадницю згадувати, ніби й не було нічого. Тата підвищили на роботі, потім я успішно вступив до університету.
Все було б ідеально, якби в один із недільних вечорів хтось практично не почав вибивати нам вхідні двері. Я зірвався з ліжка, щоб розібратись із хуліганами. Та за дверима я побачив те, чого зовсім не очікував… Переді мною знову стояла моя мати. Вона падала на коліна і вибачалась. Я хотів її вигнати, але тато мене зупинив. Уявіть собі, він її прийняв, забув усе, що вона зробила!
Та я пробачити не міг. Щоб не чути і не бачити батьків, поїхав гостювати до подруги. Батько запевняв, що мати усвідомила помилку та змінилась. Розказував, яка вона нещасна, бо коханий француз її обікрав та виставив за двері. Але я в це не вірив.
Якось мені довелось повернутись додому, щоб забрати речі. Я вирахував день, коли тої зрадниці не мало би бути в хаті. Розмовляти з кимось та виясняти стосунки тоді мені хотілось найменше.
Але там на мене чекав сюрприз. Мати була вдома і жваво розмовляла по телефону. Спочатку я не вірив у те, що чув. А потім зібрався з духом і записав усе на диктофон. Батько має знати правду!
Нічого не сказавши, я пішов з дому. Повернувся ввечері, бо знав, що до того часу тато вже прийде з роботи.Дав йому прослухати запис, на якому мати обіцяла подрузі із Франції скоро повернутись, бо її “наївний колишній” дуже швидко розповів, де ховає всі свої заощадження.
На щастя, найрідніший в ту ж секунду отямився: він зібрав її речі та сказав більше ніколи не повертатись до нас. Мати намагалась виправдатись, та моє відео було доказом, який розбивав усі її слова. Вона поїхала, а ми з батьком почали нову сторінку життя. Він знайшов жінку, яка робить його дійсно щасливим. А я просто намагаюсь не згадувати минуле, щоб мати щасливе майбутнє.
Чи правильно вчинили чоловіки?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
